Півник на паличці: чому всі в СРСР їли ці льодяники та як з’явився цей солодкий символ дитинства

Масову популярність льодяники здобули у ХХ столітті

Історія льодяників на паличці сягає ще середньовіччя, однак на теренах СРСР найбільшу популярність вони здобули в 70-х роках. Півники, білочки та рибки робились за допомогою спеціальних металевих форм.

Хто точно вигадав використати паличку для льодяників із карамелі достеменно невідомо. Так готували у Франції та Британії цукерки для знаті, щоб ті не бруднили руки. Та справжній бум відбувся у 1920-х роках зі створення "Чупа-Чупса".

В СРСР, до якого тоді входила Україна, таких льодяників не було, та мамам все ж хотілось потішити дітей цукерками так, щоб руки були не липкими. Карамель наливали в ложки. Та як тільки з'явились форми — льодяники у вигляді півників миттєво набрали популярності. Це була дешева домашня альтернатива солодощам з магазину.

Класичний півник — це карамель із цукру, води і невеликої кількості оцту, зварена до золотистого або бурштинового кольору й розлита у металеві або алюмінієві формочки з вставленою дерев’яною паличкою. Для кольорів та смаків додавали соки чи киселі, інколи — какао.

Раніше "Телеграф" розповідав про ще один смаколик, дуже знайомий дітям 90-х років. Поки "Нутелла" була дуже коштовна — дітям робили бутерброди з шоколадним маслом.