Здала погони заради роби та гайок: як капітан поліції покинула службу і стала автомеханіком

Відверта сповідь поліцейської, яка пішла з органів у брудний бокс автосервісу

Олена з Бучі вісім років пропрацювала в патрульній поліції – спочатку на вулиці ловила порушників, потім перейшла в офіс управління. Але минулого жовтня вона здала погони і пішла на станцію технічного обслуговування, де тепер крутить гайки, міняє масло та ремонтує авто. Рішення прийшло після чергової зміни взимку, коли від морозу текли сльози, а ноги промерзали так, що потім доводилось лікуватись.

Чому колишня капітан поліції обрала мазут замість престижної роботи, як навчилась механіки та з якими упередженнями стикається жінка на СТО, розповіла Олена Матвійчук в інтерв'ю "Телеграфу".

"Текли сльози від морозу": чому поліцейська вирішила кинути роботу в погонах

Олена прийшла в патрульну поліцію ще у 2017-му – пройшла конкурс, чотири місяці навчання, потім працювала звичайним патрульним на вулиці. Каже, що дівчина в погонах – це теж професія, яку не завжди сприймають адекватно.

"Різні конфліктні ситуації, нетверезі, неадекватні люди", — з такими труднощами патрульні зустрічаються щодня.

Згодом Олена перевелась в офіс управління патрульної поліції, де пропрацювала аж до жовтня минулого року. Але коли одружилась і разом з чоловіком-механіком відкрили власне СТО FixAuto в Бучі, зрозуміла, що сидить на двох стільцях – після роботи приїжджала на станцію і допомагала там. Довелось обирати.

"Мені важко було на роботі патрульною. Це робота далеко не для всіх. Дівчат під час війни залучають на всі заходи, хоч це тривалі чергування у важких погодніх умовах, різні події", – пояснює Олена.

Найгірше для неї стали довготривалі зміни на роботі. Вона згадує, як стояла на мості 16 годин підряд у лютий мороз – сльози текли самі, і не від того, що хотілося плакати, а просто від холоду. А вибору не було. "Я вирішила для себе, що з мене досить", – каже жінка.

Олена каже, що в поліції люди підневільні – є накази, їх або виконуєш. "Нам казали: ви офіцери, ви всі рівні, неважливо, хлопці чи дівчата". Та робота в поліції навчила її дисципліні, самоорганізованості та фізичній та психологічній витримці. Це все знадобиться людині, яка хоче перетворити хобі на успішну справу.

Будні жінки-автомеханіка на СТО

З автомобілями Олена познайомилась ще до одруження. Коли приїжджала на СТО як клієнтка, часто стикалась із тим, що її намагалися обдурити. Тоді почала сама вникати, вчитись, розбиратися, що й до чого.

У серпні 2025-го вони з чоловіком відкрили FixAuto в Бучі. Спочатку він працював сам, а вона була на підхваті, поки не зібрали команду. Тепер Олена і запчастини підбирає, і з машинами допомагає, якщо треба.

Каже, що тут кожен день – новий виклик. Кожне авто має свою історію, і знайти причину несправності не завжди просто. Прибуток залежить від сервісу, команди, підходу до справи.

"Коли бачать жінку – невеликий ступор": про упередження на станції техобслуговування

Стереотипи – це тема номер один, каже Олена. Коли клієнт заїжджає на сервіс і бачить жінку, іноді видно здивування.

"Все через стереотип: жінка та автосервіс – несумісне. Але коли побачать, що я можу і діагностику зробити, і правильно підібрати деталь, недовіра швидко минає", – розповідає вона.

Олена приймає клієнтів, веде бухгалтерію, допомагає з технічними питаннями. Жінка на СТО – це трохи ноу-хау, але клієнти вже звикають. Вона радить іншим жінкам, які бояться йти в чоловічу професію, просто взяти і почати.

"Бути жінкою – це не про обмеження, а про можливості. Якщо тобі цікаво, якщо хочеш – треба пробувати. Місця вистачить усім – і ніжним, і сильним водночас", – переконана Олена. "Так, може ти там пропахнеш потім буржуйкою чи мастилами, але це не страшно. Помилась, намастилась, надухалась, – і все, я принцеса", – жартує Олена.

З якими труднощами доводиться зіштовхуватись на СТО

Механіки Олена навчалась поступово. Спершу просто спостерігала за чоловіком, потім почала ставити запитання, пробувати. Коли відкрили СТО, вже була "в темі".

"Я більше як підсобник, помічник майстра. Можу продіагностувати автомобіль, комп'ютерну діагностику також можу провести. Замінити мастило в деяких авто можу. Наприклад, у BMW – ні, там своя специфіка", – пояснює вона.

Тяжкі роботи типу ходової частини Олена робить разом з хлопцями як помічник, а не як повноцінний майстер. Її основна задача – підбір запчастин. Плюс вона й SMM-щик, і бухгалтер, і прибиральник тощо.

"Я знаю, як замінити свічки, паливний фільтр, масло поміняти. А такі тяжкі роботи, як електрика або моторна група – у нас є хлопці, які цим займаються. Але я можу допомогти їм перебрати мотор. Це дійсно цікаво, це величезний процес", – каже жінка.

Вона каже, що вчиться кожного дня, як губка вбирає знання від чоловіка та колег. Планує піти на курси, щоб краще розбиратись у технічній частині, особливо в електриці.

"Моя мета – зробити щось важливе самостійно, наприклад, роботу з двигуном, щоб люди сказали: вау, клас", – мріє Олена.

Як експоліцейська освоює професію автоелектрика

Найчастіше на СТО приїжджають з проблемами ходової частини, електрики, замерзлих чи занедбаних після простою авто. Але також є машини з фронтових зон – посічені уламками, зі слідами ударів.

"Такі авто – це більше ніж просто машини. Ми навіть не запитуємо, що трапилось, бо тема часто болюча. Але основний відсоток у нас – саме військові. Беремо в роботу по можливості в першу чергу, особливо коли потрібно їхати в зону бойових дій", – розповідає Олена.

Часто хлопці привозять автівки, яким тяжко допомогти, особливо коли на них немає запчастин. Багато машин привезені з Європи, які давно віджили своє. Доводиться реставрувати запчастини або "ліпити" з того, що є.

Зараз взимку найбільша проблема – пічки та замерзлі авто. Кожне третє авто приїжджає з проблемою запуску двигуна, особливо дизельні. Неякісне пальне дає про себе знати.

"Коли в паливному фільтрі бачиш парафін, дуже розчаровуєшся, що у нас пальне за такими цінами, а толку мало. Дизель дуже поганої якості", – обурюється Олена.

Електрокари теж потроху з'являються – найчастіше проблеми з батареєю чи електронікою. Бували випадки, коли доводилось перебирати всю проводку. Перше авто – Тесла з Америки – стало справжнім викликом.

"Вона самостійно не їздила, а на підйомник треба було загнати. Доводилось вмикати мозок, думати. Електрички – це наше майбутнє, їх зараз багато, але не всі знають, як ремонтувати", – каже вона.

Найсмішніша історія на СТО

Одна з найсмішніших історій на СТО – коли клієнтка скаржилась, що в машині щось грюкає. Жінка забажала перебрати всю ходову, бо той стукіт просто діставав. Перевірили абсолютно все.

"Перебрали всю ходову, стукіт лишився. А виявилось, у відділі, де запаска лежить, лежала помада – от вона і цокала. Посміялися разом. Найбільше клієнтка раділа не тому, що в неї нова ходова, а тому, що вона нарешті знайшла свою помаду", – розповідає Олена.

Найбільше їй подобається працювати з машинами, де видно результат. Коли авто приїжджає без надії, а потім виїжджає, і власник щасливий – це і є кайф роботи. З конкретних марок любить японців – вони логічні, з ними приємно мати справу.

Зараз Олена каже, що на своєму місці. Так, тяжко, багато чого не знає, але їй допомагають хлопці та чоловік. Вона рухається вперед, вчиться, бо навчання тут кожного дня – кожне авто індивідуальне.

"Справа має приносити задоволення – це таке собі хобі, коли тобі цікаво і ти намагаєшся в цьому розбиратися. От тоді дійсно все класно", — пояснює Олена.

Нагадаємо, "Телеграф" також розповідав історію про те, що викладачка столичного вишу кинула все і доїть кіз. Рідні крутили пальцем біля скроні, але вона не здалася.