Київ без цього не виживе. Що треба столиці для того, щоб в людей було світло

Київ споживає близько 1,5 ГВт електроенергії щогодини й не здатен забезпечити себе самостійно — без Рівненської АЕС, підстанцій Укренерго та генерації Київської області. Ізольована робота "енергетичного кільця" столиці можлива лише тимчасово і лише в аварійному режимі.

Що насправді означає термін "київське енергетичне кільце" і чому ідея про "незалежну" систему для столиці суперечить реальності, з'ясовував "Телеграф" у бліцінтерв'ю з енергетичним експертом Геннадієм Рябцевим.

Ключові факти з інтерв'ю:

• "Енергетичне кільце" — не ізольована система, а елемент об'єднаної енергосистеми України
• Київ споживає ~1,5 ГВт щогодини і не може забезпечити себе самостійно
• Без Рівненської АЕС і підстанцій Укренерго столиця не виживе
• Ідея "незалежного кільця" від голови РДА відображає дилетантизм у темі

Що таке "енергетичне кільце" для Києва простими словами і як воно має працювати?

— Київське енергетичне кільце — це сукупність станцій передачі електричної енергії, необхідних для забезпечення та розподілу електрики для потреб Києва, а також для її транзиту із заходу на схід — для потреб північних підсистем об'єднаної енергетичної системи України.

Чи справді таке "кільце" може зробити Київ незалежним від загальної енергосистеми?

— Те, що розуміє під цим "кільцем" голова Деснянської РДА Максим Бахматов, відображає, на жаль, його дилетантизм у цій сфері, як і в більшості інших.

Київ споживає близько 1,5 ГВт щогодини в середньому. Для цього недостатньо ні внутрішніх джерел, ні розподіленої генерації, ні теплоелектроцентралей — четвертої, п'ятої, шостої. Столиця критично залежить від електроенергії з Рівненської АЕС, від роботи всіх підстанцій оператора системи передачі Укренерго та від об'єктів у Київській області. Навіть Чорнобильська АЕС, яка не виробляє електроенергію, є елементом цього кільця.

Наскільки реально створити таку систему до зими 2026–2027 років?

— Питання не в тому, щоб побудувати щось принципово нове. Київське енергетичне кільце як інфраструктура вже існує. Завдання — відновити пошкоджені елементи, підвищити їхній захист і забезпечити резервування вузлових точок. Ці роботи тривають, але в умовах дефіциту ресурсів — і фінансових, і часових — темп визначається не бажанням, а можливостями.

Які головні слабкі місця енергосистеми столиці зараз?

— Вразливість системи визначається не лише здатністю працювати в умовах дефіциту ресурсів, а й наявністю та ефективністю активного й інженерно-технічного захисту. Навіть якщо повністю відновити роботу великих теплоелектроцентралей у Києві — ніхто не гарантує їхнього захисту від масованих ударів, які Російська Федерація завдаватиме впродовж усієї війни.

Що саме потрібно для реалізації такого проєкту: нова генерація, підстанції, резервні лінії?

— Потрібні всі три компоненти — але в різних пропорціях залежно від пріоритету. Насамперед — відновлення вже пошкодженого, але в більш захищеному вигляді. Паралельно — розвиток розподіленої генерації як буфера на випадок відключень. І обов'язково — інженерно-технічний захист другого рівня для підстанцій і вузлових об'єктів: від ударів дронів, уламків, вибухової хвилі балістичних і крилатих ракет. Цим захистом вже обладнані всі об'єкти Укренерго та частина об'єктів операторів системи розподілу.

Чи вистачає України коштів і ресурсів для цього, чи головна проблема — у швидкості та організації?

— Проблема і в коштах, і в часі. Зараз є лише близько 17–18% фінансування від загальної потреби для реалізації плану стійкості. Тому критично важливо правильно розставити пріоритети: куди спрямовувати дефіцитні ресурси в першу чергу.

Наскільки вразливою залишиться система навіть після реалізації "кільця"?

— Вразливою залишатиметься доти, доки небо над Києвом недостатньо захищене. Саме брак протиракет став тригером, який спричинив наростання проблем у минулому опалювальному сезоні. 9 січня з 18 балістичних ракет, спрямованих на енергетичні об'єкти, вдалося перехопити лише дві. Саме після того удару і виникли відомі всім киянам наслідки — передусім на Лівобережжі.