Французи купують український банк: навіщо і чому це тільки початок

В фінустановах поки що не коментують, але процес пішов

Велика французька група Credit Agricole, яка вже має в Україні доньку-середнячка — Креді Агріколь Банк (11-те місце за розміром активів із 60 банків), купує ще одну фінустанову — банк "Львів".

Про підготовку угоди "Телеграфу" повідомило кілька обізнаних джерел.

"Львів" — невеличка структура (25-те місце за активами), але доволі прогресивна й активна. Належить групі європейців-фізосіб і декільком західним пенсійним фондам і має вливання від кількох урядів (невеликі пакети акцій). Купівля дозволить французам укрупнити свій український Креді Агріколь Банк (стане 10-м за активами), і може цьогоріч дати старт іншим перепродажам банків в Україні.

Дуже важливо: як стало відомо "Телеграф", продаж банку "Львів" групі Credit Agricole попередньо погодили в Національному банку. Поки йдеться про принципову домовленість на рівні голови НБУ Андрія Пишного. Подання ж відповідного пакету документів, його погодження й дотримання всіх формальностей може зайняти певний час. Загальновідомо, що регулятор вміє завертати такі заявки, під корінь руйнувати купівлі/продажі своїми запереченнями. Утім, у цьому випадку такого поки що не спостерігається.

Офіційних заяв з приводу придбання Credit Agricole банку "Львів" ще не лунало. Та є дотепний допис пресслужби Нацбанку в соцмережах про зустріч пана Пишного з верхівкою Credit Agricole Ukraine ще від 28 січня 2026 року: з французького боку були присутні голова наглядової ради Філіп Брассак зі заступником Мішелем Ле Массоном і голова правління цього банку Карлос Де Корда. Якщо вірити нацбанківським піарникам, іноземці під час перемовин казали про "органічне зростання своєї групи", а голова нашого НБУ — "про вирішення проблемних питань, що перешкоджають нарощуванню інвестиції в українську економіку".

Джерела "Телеграфу" уточнили, що передусім йшлося про інвестиції, і саме про придбання банку "Львів", якому в Нацбанку пообіцяли не перешкоджати.

Щоб уточнити деталі, "Телеграф" скерував відповідний запит до самого Національного банку України, та його пресслужба останніми місяцями взяла за моду ігнорувати звернення. А ще до центрального банку Франції (Banque de France), який група Credit Agricole вдома, як місцевого регулятора, має інформувати про свої закордонні придбання.

В банку "Львів" вичікують й поки на наш запит вирішили промовчати. В українському Креді Агріколь Банку "Телеграфу" теж відмовили в коментарі, а заступник керівника відділу зв'язків із пресою Crédit Agricole SA (Франція, Париж) Олів’є Тассен зазначив, що банк "не коментує чутки у пресі". Певно, що чекатимуть офіційного підписання угоди. "Телеграф" же готовий до публікації запитаних відповідей.

Та головне — ніхто не заперечує підготовку угоди про придбання львівського банку.

Яка попередня інформація про купівлю

Точно відомо, що французів цікавить повний контроль над банком "Львів". Придбаватиметься не частина, а вся структура — 100% акцій банку.

На поточний момент вартість українських банків переважно обмежується розміром одного капіталу з поточним прибутком, цінник визначається за формулою 1x.

За останнім звітом НБУ, на 1 січня 2026 року власний капітал львівського банку становив 1,6 млрд грн, а чистий прибуток (після оподаткування) за минулий рік — 0,3 млрд грн. Тобто ціна 100% акцій "Львова" може становити 1,9 млрд грн чи близько €38,5 млн.

Можуть бути й додаткові умови, що стосуватимуться передачі справ, терміну сплати за угодою тощо. Та вони стануть відомі пізніше.

Найбільш ймовірно, що фактичним покупцем акцій банку "Львів" стане європейська структура Crédit Agricole, а не її підрозділ в Україні. Та на ринку очікують, що львівський банк не продовжить функціонувати окремо, а згодом буде приєднаний до українського Креді Агріколь Україна. Як багато дублюючих фахівців при цьому буде звільнено — поки рано прогнозувати.

Та процес пішов. Джерела "Телеграфу" повідомили, що банк "Львів" вже пересилає кредитні справи найбільших клієнтів на перевірку в Креді Агріколь Банк, поступово відбувається передача справ.

Що відомо про Credit Agricole та банк "Львів"

Фінансова група Crédit Agricole була заснована ще в XIX столлітті, входить у "велику четвірку" найбільших банків Франції, має публічний статус — її акції котируються на Euronext Paris та входять до національного індексу CAC 40. Вона домінує не тільки на батьківщині, загалом займає 10-те місце серед найбільших банків у всьому світі за розміром активів.

Це універсальний банк, Crédit Agricole активно обслуговує не тільки бізнес, але й населення в багатьох країнах та має впливові позиції в роздрібному банкінгу. А ще працює в управлінні активами (через Amundi), страхуванні та інвестиційно-корпоративному бізнесі (Crédit Agricole CIB). Загалом ця французька група має представництво та працює в 46 країнах, де обслуговує 54 млн клієнтів. До 2028 року публічно заявила про мету збільшити світову клієнтську базу до 60 млн осіб і збільшити чистий прибуток до €8,5 млрд.

За підсумком 2025 року Crédit Agricole SA зменшила свій чистий прибуток на 0,2% — до €7,07 млрд, її ринкову капіталізацію оцінювали €54-55 млрд, а регулятивний капітал становить €72,2 млрд, водночас під її управлінням перебуває активів на €2,9 трлн.

Для порівняння: власний капітал усієї банківської системи України (60 банків) на початок цього року становив €9,3 млрд, активи — €83,6 млрд, а прибуток — €2,5 млрд. Тобто французька група в рази більша за всю нашу банківську систему.

В Україні група Credit Agricole закріпилася з 2003 році після купівлі банку Credit Lyonnais. За останні чотири роки український Креді Агріколь Банк закрив 24 відділення та має на поточний момент 124 точки в різних регіонах, втратив 20 тис. клієнтів (6,6%), і обслуговує на 1 січня 2026 року 400,5 тис. вкладників-фізосіб. Найсильнішими сторонами цієї структури вважається автокредитування населення та кредитування агросектору.

На початок цього року французька "донька" посідала на українському ринку 11-те місце за загальними активами (127 млрд грн) та в роздрібному бізнесі: кредитний портфель фізосіб дістався 5,3 млрд грн, та сильно поступався таким лідерам, як ПриватБанк (100,5 млрд грн) і Універсалбанк (62 млрд грн). А от в корпоративному сегменті Креді Агріколь перебував на 10-му місці з кредитним бізнес-портфелем в 29,7 млрд грн. Тут агріколівцям до провідних позицій Ощадбанку (101,6 млрд грн) і Укрексімбанку (86,2 млрд грн) теж далекувато, утім, після купівлі банку "Львів" вони можуть підстрибнути в рейтингу на кілька позицій — з 10-ї на 7-му, бо портфель має зрости щонайменше до 40,6 млрд грн (обійдуть таких конкурентів, як Банк Південний, Сенс Банк і ОТП Банк).

Можна не сумніватися, що це і є метою придбання банку "Львів" французькою групою — посилення позицій української доньки на корпоративному кредитному ринку. Львів’яни під час війни значно прогресував в кредитуванні підприємств. А саме — у фінансуванні малого та середньому бізнесу (МСБ), що є головною та чи не єдиною їх перевагою.

За останні чотири роки кредитний портфель юросіб у банку "Львів" зріс одразу в 3,9 раза — з 2,8 млрд грн до 10,9 млрд грн. Такого темпу не показувала жодна фінустанова в цій царині. Та й увесь корпоративний ринок рухався повільніше: за цей же час зальний обсяг кредитування бізнесу всією банківською системою збільшився лише в 1,8 раза (до 782,8 млрд грн).

Розповідали, що власникам "Львова" вдалось переманити на роботу ключових фахівців з кредитування МСБ з німецького ПроКредит Банку, який був у фарватері цього ринку до великої війни, й поставили саме цю мету — попри бойові дії, атаки інфраструктури й немалі ризики, значно посилити корпоративний напрямок і покращити його якість, тобто зменшити частку поганих кредитів (NPL). Що вдалось: відсоток таких прострочок зменшився з 8,6% до 4,2%.

Виникало питання: для чого активно закредитовувати українські компанії, особливо, коли є високий воєнний ризик — із позичальниками під постійними атаками ворога може статися, що завгодно? Й відповідь була доволі логічною. Вже 2023—2024 році з’явилось багато пліток про те, що "Львів" активно нарощує оберти (кредитування) не просто так, а під майбутній продаж банку врешті-решт. Мовляв, іноземні акціонери львів’ян хочуть красиво й позитивно вийти з українського ринку, бо не готові довго й нудно чекати завершення у нас військових дій. А банк без цікавої клієнтської бази (такою вважається малий і середній бізнес), працюючого портфелю, що приносить стабільний прибуток, нікого не зацікавить.

В результаті кредитники "Львову" настільки розійшлись з нарощуванням фінансування МСБ, що за темпом збільшення кредитного портфеля не встигав його капітал (попри збільшення статутного капіталу у 2,2 раза — до 950 млн грн). Й Нацбанк за підсумком свого стрес-тестування влітку 2025 року повідомив, що львівський банк провалив його за негативним сценарієм разом з іншими 8 банками.

Після цього "Львів" поставили перед простим вибором: або скорочувати кредитний портфель, або його акціонерам докладати власні гроші (збільшувати капітал) чи іншим чином залучити кошти. Приміром, від сторонніх акціонерів. Тож питання продажу банку стало ще гострішим, й з оформленням угоди з Credit Agricole не забаряться.

У банку "Львів" понад 30 акціонерів, а в перелік найбільших входять: Петурсон Маргеір (27,9% акцій) з Ісландії (фізособа), німецький уряд (7,9%), швейцарський пенсійний фонд Vorsorgestiftung Energie з Цюриху (6,1%), корпоративний банк Raiffeisen Schweiz Genossenschaft зі Швейцарії (5,9%) та інші.

До стрес-тестування Нацбанку чутки про продаж "Львова" ходили щонайменше пару років, а активні пошуки покупця наприкінці 2025-го тривали лічені місяці.

Навіщо французи купують ще один банк в Україні

Українській владі вигідні такі угоди. Вона лишає під своєю п’ятою фінансовий ринок завдяки домінівному впливу державних банків (52,5% активів усієї банківської системи саме припадає на 7 держбанків), утім, не перешкоджає розвитку іноземних фінустанов, які є таким собі віконечком у світ, не маючи переважної ваги (лише 25% усіх активів).

По-перше, Україна все ж колись прагне вступити до Євросоюзу. По-друге, на тлі безперервних корупційних скандалів мало хто вірить, що гроші на відновлення нашої держави після війни потечуть саме через наші держбанки. Іноземні фінустанови нам вкрай потрібні, бо їм більше довіряють міжнародні донори та їх робота в Україні — це такий собі кредит довіри.

Тому розвитку й укрупненню іноземних фінансових груп в нашій державні не тільки не перешкоджатимуть, а навіть сприятимуть. Вони є таким собі рекламним лейблом для України на четвертий рік війни: "Дивіться, в нас не бояться інвестувати попри страшні бойові дії та атаки на тилову інфраструктуру, та не менше важливо — попри корупційні й інші питання до влади". Це буде на кожному нашому інвестиційному прапорі. А голова НБУ Андрій Пишний за кожної нагоди наводитиме приклад купівлі французькою Credit Agricole банку "Львів" під час страшних випробувань нашої держави. Звідси поточне сприяння угоді.

Головне питання, навіщо під час війни банк "Львів" здався самій групі Credit Agricole, яка вже має тут дочірню фінустанову? На нього є дві ключові відповіді:

• Перша: втрата українським Креді Агріколь Банком певних позицій на роздрібному ринку та повільний розвиток корпоративного сегмента. Йому не вистачало клієнтської бази та певного імпульсу, який надає придбання хоча й не великого, та все ж міцного львівського банку, що працює за міжнародними стандартами. Що вкладається у загальну стратегію зростання всієї групи Credit Agricole.
• Друга й найважливіша: українському Креді Агріколь Банку, який працює зі стабільним прибутком (5,2 млрд грн за підсумком 2025 року), немає куди вкладати зароблені гроші. Оскільки з початку великої війни Нацбанк запровадив численні обмеження і, як раніше, в повному обсязі дивіденди з України за кордон фізично вивести не можна (певні винятки з обмежень з’являються, але незначні), якщо не користуватися нелегальними/напівлегальними схемами, що не в дусі західних установ. Чи не єдиний варіант — це вкластися в самого себе, у свій капітал. Та за повільного розвитку й браку клієнтів/ідей це не дає адекватного ефекту. Тому й вирішили придбати інший банк із непоганим потенціалом. Це майже як мобільний оператор "Київстар", де наша влада закриває очі на проросійських співвласників (Михайло Фрідман і Ко), останнім часом кинувся скупати все поспіль — від Uklon до Tabletki.ua.

"Банк "Львів" успішно знайшов свою нішу на ринку. Це передусім кредитування бізнесу, зокрема середнього. Фінустанова активно співпрацює з міжнародними партнерами: ЄБРР, Зеленим фондом для зростання (GGF), Європейським фондом для Південно-Східної Європи (EFSE), а також бере участь у державних програмах через Фонд розвитку підприємництва", — перелічив у коментарі "Телеграфу" переваги львів’ян фінансовий аналітик інвестгрупи ICU Михайло Демків.

Він вважає, що "Львів" може зацікавити покупців навіть у воєнний час.

"Банк розуміє локальну специфіку та має експертизу у кредитуванні, а партнери допомагають із фондуванням і розділяють ризики. На мою думку, такий профіль може зацікавити інвестора, який прагне наростити частку якісного корпоративного портфеля. Ця бізнес-модель довела свою життєздатність в умовах війни, а з настанням миру та пожвавленням економіки може показати ще кращі результати", — підкреслив Демків.

А його колеги відзначили момент із вільними грошами українського Креді Агріколь Банку та намаганням скористатися вигідним моментом і ціною. До війни українські банки продавались за розміром 2-3 капіталів, а тепер лише за один. Вищезгадана формула 1х — це дешево. Особливо, якщо війна не затягнеться надовго.

"Вочевидь, у французів змінилася стратегія щодо України після кількох пасивних років, до того ж на балансі українського банку накопичилося багато ліквідності, яка не приносить користі. Ще, можливо, вони, як їх співвітчизники з NJJ Holding, знайшли можливість скористатися дешевим фінансуванням від міжнародних фінансових організацій під Ukraine Facility та майже задарма придбати український актив. Щодо акціонерів банку "Львів", то їм, очевидно, запропонували хорошу ціну за банк", — сказав "Телеграфу" керівник аналітичного департаменту Concorde Capital Олександр Паращій.

Причому експерти припускають, що купівля банку "Львів" французькою Credit Agricole — не буде єдиною у 2026 році. Чекають низку угод і ще більшої інтенсивності після війни.

"Банки продаються навіть у кризу, все залежить від ціни, і наша криза — не виняток. Після закінчення війни купівля точно активізується, бо всі учасники ринку та нові інвестори будуть активно переглядати свої стратегії та пріоритети. Думаю, кілька угод в цьому році може бути. Після війни — значно більше", — спрогнозував нам Паращій.