Гірше за блекаут: чи може зупинка водоканалів стати бідою для великих міст

Чому зупинка водопостачання страшніша за блекаут, де найвразливіші точки системи та що робити звичайним людям вже зараз

Україні загрожують не лише вимкнення світла, а й повне зникнення води в містах — про підготовку Росією атак на системи водопостачання попередив Володимир Зеленський. Наскільки реальний "вотер-аут", чи готові водоканали та що робити людям — пояснює у бліцінтерв'ю Дмитро Новицький, президент Асоціації "Укрводоканалекологія".

Ключові факти з інтерв'ю:

• Найбільш вразливі — не насосні станції, а каналізація
• Кібератака на SCADA-системи може бути небезпечнішою за ракетний удар
• Тарифи покривають лише 70–75% реальної собівартості послуг
• Для відновлення галузі потрібно $17,5 млрд протягом десяти років

Чому бетонні укриття навколо насосних станцій не розв'язують проблему захисту водопостачання?

— Фізичне укріплення — це лише верхівка айсберга. Дані розвідки про можливі атаки змушують думати ширше. Завдання зараз — створити систему, здатну працювати автономно навіть у критичних умовах: потужні генератори, когенераційні установки, резервні джерела живлення, щоб навіть під час повного блекауту в мережі зберігався тиск. При цьому універсальних рішень немає — кожне місто має свою інфраструктуру, рельєф, гідравліку та ризики, тому плани реагування мають бути адаптивними та прив'язаними до місцевої специфіки.

Чому зупинка водопостачання небезпечніша, ніж відключення електрики — і чи можливий "вотер-аут" за графіком?

— Часто мене запитують, чому "вотер-аут" складніший за блекаут. Відповідь проста: водоканали — це підземний організм із тисяч кілометрів мереж. Їх важко знищити одним ударом, але надзвичайно складно й довго відновлювати при масових пошкодженнях. Чим більше місто, тим важче забезпечити його альтернативним водопостачанням. Резервуари дають певний запас часу, але справжньою ахіллесовою п'ятою є каналізація: якщо насосні станції зупиняються через відсутність живлення, стоки миттєво виливаються на поверхню — це вже загроза санітарної катастрофи.

Що зараз реально роблять водоканали для захисту?

— Повна автономність великого міста — завдання із зірочкою. Ми працюємо над автономним живленням насосів підкачки в багатоповерхівках — це дозволяє мешканцям верхніх поверхів мати воду, доки в магістралях є тиск. Розвиваємо мережу бюветів із генераторами та мобільних станцій очищення на базі локальних свердловин. Також впроваджуємо гідравлічне зонування — можливість ізолювати пошкоджену ділянку та перенаправити воду в обхід, мінімізуючи кількість людей без послуги.

Які масштаби руйнувань водної інфраструктури та скільки потрібно на її відновлення?

— Масштаби руйнувань вражають. За даними Світового банку, RDNA5, прямі збитки сектору вже сягнули $7,8 млрд, а загальні економічні втрати — понад $14,4 млрд. Для відновлення за принципом Build Back Better нам потрібно близько $17,5 млрд протягом десяти років. При цьому більшість критичного обладнання в Україні не виробляється. Нашим рятувальним колом сьогодні є міжнародна допомога через WASH Cluster Cell та співпраця з ЮНІСЕФ — фактично єдиний канал отримання дефіцитних насосів і техніки.

Чи витримає система водопостачання нинішні виклики?

— Стійкість наших міст сьогодні тримається на героїзмі ремонтних бригад. Але героїзм — не стратегія. Без негайного розв'язання фінансових проблем, без системної децентралізації водопостачання, без модернізації та міжнародної підтримки ми не зможемо гарантувати людям найважливіше — воду в кранах навіть у найтемніші часи.

Нагадаємо, у мережі з’явилися повідомлення про можливі атаки РФ дронами по об’єктах водопостачання та каналізації в центральних і східних регіонах України, зокрема на Дніпропетровщині. Експерти застерігають, що ворог може змінювати цілі після ударів по енергетиці, тому до таких сигналів варто ставитися уважно, але орієнтуватися передусім на офіційні джерела.