Українська зірка "нульових" Оксана Вояж: "Мій голос продавали під іменами Лайми Вайкуле та Авраама Руссо"

У 2000-х співачка була однією з найепатажніших артисток української сцени. Її пісні крутили на телебаченні, а сценічні образи обговорювали не менше, ніж хіти

В ексклюзивному інтерв’ю артистка Оксана Вояж пригадала піратські скандали, тусовки шоубізнесу початку 2000-х, знайомства з відомими артистами, загадкову "хворобу-фантом", через яку їй довелося відійти від великої сцени, та розповіла, чому сьогодні її повернення стало для неї новим початком.

— Оксано, ви застали дуже яскраву епоху українського шоубізнесу. Яким він був тоді?

— Він був дуже живим. Тоді все тільки народжувалося — великі концерти, кліпи, шоу-програми. Усі хотіли дивувати. Ми реально жили сценою. Зараз шоубізнес більш про цифри, соцмережі, алгоритми, а тоді все було про енергію, про людей, про тусовки, про творчість.

— Ви казали, що були однією з перших артисток з дуже відвертими образами.

— Так, тоді це був шок-контент (сміється). Оці костюми з дірками, закльопками, стразами — я вже так виходила на сцену, коли це ще не було мейнстримом. Потім уже ВІА Гра почала робити щось подібне, інші артистки. Але в той момент на мене реально дивилися дуже здивовано.

— У вас була дуже гучна історія з піратськими дисками.

— Це взагалі окрема історія. Ми записали пісню "Не зі мною" з Валерієм Горловим. І в якийсь момент виходить піратський диск, де написано, що її виконують Лайма Вайкуле та Авраам Руссо. А звучимо ми. иЯ пам’ятаю свій шок. Тоді піратство було страшне. Диски продавалися всюди — на ринках, переходах. Але щоб твій голос просто підписали чужими іменами — це вже був якийсь сюр.

— Як на це відреагували продюсери?

— Вони зрозуміли, що пісня дуже потужно "залетіла", й одразу вирішили знімати кліп. Причому масштабний. Ми знімали його у Царициному, в Катерининському палаці. Це було дуже дорого й красиво.

— Правда, що вам допомагала Алла Пугачова?

— Так. Алла Пугачова дала свій рідкісний автомобіль Plymouth Prowler для зйомок кліпу. На той час це звучало просто космічно. Це дуже незвична машина, яка сама по собі привертала увагу. Ми навіть двічі літали на зйомки, щоб усе було ідеально.

— А хто ще тоді був поруч із вами в шоубізнесі?

— Тоді наша компанія займалася багатьма артистами. Була група Mad Heads, "Іграшки", "Гавана", багато проєктів. Це була дуже творча тусовка. Усі постійно десь перетиналися — концерти, клуби, премії, телеефіри.

— Ви сумуєте за тим часом?

— За атмосферою — так. Тоді було відчуття великого свята. Ми всі були молоді, голодні до сцени, до творчості. Не було такого цинізму, як зараз. Зараз шоу-бізнес став дуже холодним і прагматичним.

— Вас тоді часто впізнавали?

— Постійно. Я пам’ятаю, як люди на вулицях підходили за автографами. Пісні звучали всюди. Це був дуже шалений ритм життя.

— Були якісь курйозні ситуації під час концертів?

— О, дуже багато. Один раз у мене просто перед виходом на сцену розійшовся замок на сукні — від шиї й майже донизу, нижче копчика. У мене була повністю відкрита спина, а під сукнею навіть не було бюстгальтера. Якби я відпустила руки — сукня просто впала б зі сцени. Я співала пісню і весь виступ тримала сукню ліктями, ходила по сцені майже не рухаючись і боялася навіть повернутися боком до залу. Зараз це смішно згадувати, але тоді це був справжній шок.

— Потім ви раптово зникли з великої сцени. Що сталося?

— Це був дуже важкий період у моєму житті. Лікарі ставили мені діагноз "симпатоадреналові кризи". Це щось схоже на панічні атаки, але набагато страшніше, коли ти навіть не розумієш, що з тобою відбувається. Я називаю це хворобою-фантомом. Бо зовні людина може виглядати абсолютно нормально, але всередині організм просто руйнується. Серце шалено билося, починалася тахікардія, я могла втрачати свідомість. І найстрашніше — лікарі не могли зрозуміти причин. Тоді люди починали радити все підряд — від екстрасенсів до біоенергетиків. Для багатьох такі речі взагалі виглядають чимось містичним. Але коли ти роками не можеш знайти відповіді, ти готовий хапатися за будь-яку надію.

— Ви через це відмовлялися від концертів?

— Я не зникла повністю. Просто відійшла саме від великої сцени. Мені дуже не вистачало Палацу "Україна", Жовтневого палацу, великих концертних майданчиків, цього масштабу й обміну енергією. Але я все одно продовжувала працювати — писала пісні, щось записувала, інколи виступала. Просто це був набагато скромніший період мого життя. Так, були моменти, коли я боялася, що напад почнеться просто під час виступу. Мене всі знали як дуже сильну, спортивну людину, і я не могла пояснити людям, що зі мною відбувається.Бували ситуації, коли мене навіть зі спортзалу забирала швидка. Але лікар якось сказав мені дуже важливу фразу: "Не відміняйте своє життя". І я за неї трималася.

— У вас були думки залишити сцену назавжди?

— Ніколи. Сцена — це як наркотик. Це обмін енергією з людьми. Це коли ти даруєш частинку своєї душі — і люди тобі повертають свої емоції.

Я тоді думала, що це кінець. А виявилося — це був початок. Хвороби іноді стають нашими вчителями. Зараз до мене часто звертаються люди, які переживають щось подібне. Я можу дати їм пораду не як лікар, а як людина, яка сама через це пройшла. Іноді це важливіше за будь-які таблетки чи антидепресанти. Для мене це не бізнес, я не беру за це гроші. Але якщо я можу комусь допомогти не зламатися — значить, усе це було не дарма.

— І зараз ваше повернення почалося з пісні "Повернешся живим".

— Так. Бо зараз неможливо співати так, ніби війни немає. Ця пісня — про матерів, які чекають своїх синів. І коли я бачу, як люди плачуть під неї на концертах, я розумію, що все це не дарма.

— У 2000-х вас знали як одну з найепатажніших артисток сцени. Чи можна сказати, що "Не пара" — це повернення тієї самої Оксани Вояж?

— Так, але вже дорослішої. Мені захотілося повернути ту естетику, за яку мене колись полюбили люди, але зробити її сучаснішою. У кліпі є і пристрасть, і сексуальність, і драматизм. Це вже не просто яскрава картинка, а історія з емоцією.

— У кліпі зʼявився Дмитро Шевченко з "Холостячки". Як вам співпраця з ним, адже він був улюбленцем публіки?

— У нього дуже сильна чоловіча енергетика і красивий типаж. Нам було важливо, щоб між героями в кадрі була хімія. І вона реально з’явилася. У кліпі багато моментів, де все тримається не на словах, а на поглядах, дотику, напрузі між людьми. Думаю, глядач це відчує. До речі, глядачам Дмитро Шевченко також відомий завдяки участі в шоу "Холостячка" зі співачкою Златою Огнєвіч, де він був одним із найяскравіших учасників сезону.