Вибори як умова Кремля, референдум як пастка: що може передувати підписанню перемир’я

Ключовими перешкодами мирного процесу для України та Росії є питання територій та санкцій

Черговий раунд переговорів щодо завершення війни в Україні знову актуалізував питання територіальних поступок, санкцій проти Росії та ролі ключових міжнародних гравців.

Про те, чи наблизили ці контакти сторони до миру і які ризики вони несуть для України, "Телеграфу" розповів політолог Єгор Брайлян, кандидат історичних наук, доцент Київського авіаційного інституту.

— В першу чергу хотіли попросити вас загалом оцінити минулий раунд переговорів. Чи отримала Україна якісь позитивні сигнали?

— Ми не почули нічого нового, але ми побачили, що ми стали ближчими до підписання документа. Я би не називав це мирною угодою. Скоріше це угода про перемир’я на певний час між Україною та Росією.

Важливо розуміти, що американці поділили на декілька "кошиків" всі питання, яких торкалися на переговорах. Це Запорізька АЕС, територіальні питання, безпекові гарантії. І американці хочуть це вирішувати поступово.

Тому для мене особисто нічого там не було нового, але ми побачили, що Україна, в принципі, погодилася на ті умови, які запропонували. І це як такий певний підсумок всіх цих переговорів, які були у 2025 році, які проходили у Вашингтоні, Лондоні, Берліні, Парижі, Києві, Москві, Ер-Ріяді, Стамбулі і багато де. Це певний проміжний результат цієї човникової дипломатії, яка була. Але мінус у тому, що ці умови, які ми обговорювали на цих переговорах вчора, — це лайт-версія того російського ультиматуму.

Я виступав на одному з медіа і казав, що це можна порівняти з таким судом Соломона, коли він наказав розрубати дитину. До нього прийшли двоє жінок, і він наказав розрубати дитину навпіл, цар Соломон в Іудеї.Так само і Трамп — що ні Україні, ні Росії. Що ось Запорізька АЕС — між таким тристороннім контролем України, Росії та США.

Основне питання, чого хочуть домогтися росіяни через ці переговори, — це зняття санкцій. Путін не піде на підписання угоди, якщо там не буде вказано про зняття санкцій. Я думаю, що це є дві теми, які є дуже чутливими. Одна чутлива для нас — це території, інша чутлива для Росії — це санкції. Якраз по цим двом темам є тертя — що з США, що з Європою.

— Бачили думки, що тиску з боку США на Україну останнім часом стало менше. Що думаєте з цього приводу?

— Це гарний жарт. Дивіться, тиск не відбувається, знаєте, в такому стилі 90-х десь у гаражі. Тиск відбувається в дипломатичному сенсі.

До нас приходять, приїжджають американці і кажуть: "Ми пропонуємо таке. Якщо ви не погоджуєтеся, війна триває, смерті продовжуються, світла не буде". У нас тоді є вибір. Або ми погоджуємося зараз на менш вигідні умови, або ми погоджуємося на те, що війна буде далі тривати.

Ясно, що Росія хоче знищити українську націю і що російські імперські амбіції нікуди не ділися. Але я думаю, що у цьому всьому геополітичному пасьянсі залишається незрозумілою позиція Європи, тому що вони, як знаєте, десь у дитячому садочку орієнтуються на старших.

Європа дивиться на США, заглядає в рота Трампу і каже: "Що скаже Трамп?". Трамп скаже те, що він скаже. Ми можемо пом’якшити його позицію так, щоб вона стала більш прийнятною для нас. Але в Європі немає своєї чіткої позиції.

І в Європи немає такого плану. Європа так само сподівається, що рано чи пізно буде знято санкції і вони зможуть далі вести бізнес з Росією. Ясно, що вони цього не скажуть відкрито, тому що є дипломатична ввічливість, дипломатичний етикет, але в будь-якому разі частина принаймні європейських держав буде не проти цього.

Тут ми стоїмо перед дилемою, що цей мирний план мав бути ще у 2022 році. Але у 2022 році в нас було інше сприйняття війни, ніж є зараз. І тут виникає питання, чому в нас досі такого плану немає.

Тому що ми по суті обговорюємо те, що нам пропонують американці. А те, що нам пропонують американці, я ще раз повторюся, — це урізана версія того, що вимагають від нас росіяни.

— Про Європу, США і Росію почули. А де в цьому всьому Китай?

— Китай є якраз старшим у класі, старшим над Росією. Він стримує її від ядерної ескалації. Китаю вигідно, що з одного боку Росія послаблюється, воюючи проти України. З іншого боку, Китай готується до вторгнення на Тайвань. І Китаю дуже важливо, щоб Захід був роз’єднаний.

Ясно, що американська зовнішня політика зараз зосереджена виключно на Азії через фактор Китаю. Але зворотній Ніксон неможливий, тому що Трампу не вдасться відірвати Росію від Китаю. Це дуже складне завдання.

Тому Китай і надалі залишатиметься умовно нейтральним, продовжуватиме допомагати Росії. Але ми розуміємо, що Китай у цьому плані обережний і тому не надає своїх військових. Принаймні це не робиться напряму.

Ясно, що Росія вербує людей з усього світу, в тому числі з Китаю. Але у Китаю є карти, кажучи мовою Трампа, от і все. І я не думаю, що це зміниться. Знову ж таки, питання до Заходу. Вони зазвичай розглядали Росію і Китай як два окремі фактори, а вони поєднані між собою.

У Росії і Китаю більше спільного, ніж відмінного. Це як мінімум антизахідна зовнішня політика і спільна боротьба проти того, що вони називають нібито агресивним нападом Заходу, який у їхньому розумінні є загрозою.

— Якщо враховувати внутрішньополітичні коливання і тему виборів, як це вплине?

— Вибори — це фіфті-фіфті. Я думаю про вибори так. Володимир Зеленський хоче провести вибори, і він хоче цими виборами і референдумом, який, я так розумію, всі ці домовленості, вся ця угода буде винесена на референдум про перемир’я.

Він хоче перекласти цю відповідальність на українців, що ось українці проголосують за те, буде це перемир’я чи не буде. Я негативно ставлюся до проведення виборів, тому що для нормального проведення виборів потрібно, щоб було скасовано воєнний стан, щоб була стабілізована безпекова ситуація. І ми розуміємо, що є багато інших факторів, які роблять проведення виборів неможливим.

Ясно, що з іншого боку є сучасні технологічні можливості. Можна провести вибори через "Дію", і таким чином, наприклад, зможуть проголосувати українці, які перебувають за кордоном.

Я думаю, що, до речі, вибори — це одна з вимог американців. Але якщо ми будемо читати між рядків, то це є вимогою росіян. Тому що, на думку російської пропаганди, Зеленський є нелегітимним президентом. І тому нинішня Російська Федерація не буде підписувати угоду з нелегітимним президентом.

Тому ми маємо це сприймати саме в такому контексті. Ясно, що частина українського суспільства — а зараз є багато різних соціологічних досліджень, частина з них маніпулятивні — але певна частина українського суспільства сподівається на те, що найближчим часом буде підписана мирна угода. Навіть за рахунок територіальних поступок.

Але тут треба зрозуміти, що підписання угоди буде тільки після виборів. І це є якраз вимогою росіян.

Ми можемо провести паралелі з часами АТО і ООС, з Мінськими угодами, зокрема Мінськом-2. Україна тоді виступала за те, щоб Росія припинила бойові дії на території Донецької і Луганської областей, і лише після цього могли бути проведені вибори на ОРДЛО.

Росія натомість вимагала навпаки — спочатку вибори, а потім припинення бойових дій. Ви розумієте, що я маю на увазі. Нічого не змінилося за цей час. Лише збільшилася лінія бойового зіткнення.

— Пролунали заяви від Трампа, що Росія хоче бачити Україну успішною, допоможе з відбудовою, продаватиме дешеву електроенергію. Як це сприймати?

— Для Путіна основна мета — це зняття санкцій і повернення у велику світову політику. Хоча ми можемо сказати, що за ці три роки Заходу не вдалося загнати Путіна в ізоляцію, тому що Путін подорожував світом і його не було арештовано під час візиту до Монголії. Здається, це було минулого року.

От і все. Санкції і повернення у велику світову політику — це дві основні мети Володимира Путіна.

Але знову ж таки ми згадуємо про Китай. Ця війна показала, що Китай тільки збільшив свій вплив, у тому числі на Російську Федерацію. Тому Китай багато в чому контролює російську економіку.

І я думаю, що від Китаю значною мірою залежить імовірність того, що війна може закінчитися. Але ясно, що ця війна може закінчитися тільки на певний період, тому що Китай не відмовиться від своєї мети напасти на Тайвань.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що залежно від того, наскільки активно просуватиметься переговорний процес між сторонами трикутника Україна — США — Росія і чи будуть підготовлені документи для укладання мирних угод, призупинення війни по нинішній лінії фронту і так звана "демілітаризація" частини Донбасу можуть відбутися вже в лютому 2010 року.