Чому Київ йде під воду і що з цим робити (інфографіка)

Щойно синоптики оголошують сильний дощ, тисячі киян вже знають, що буде далі. Сирець піде під воду під мостом, Борщагівська вулиця перетвориться на річку, а паркінги поблизу нових житлових комплексів наберуть воду ще до того, як скінчиться злива. "Телеграф" з'ясував, чому дощова каналізація міста вже не справляється з опадами, хто відповідає за цей хаос і чи є хоч якийсь шанс виправити ситуацію до наступного сезону злив.

Під нашими ногами — труби, яким 60 років: і вони це показують

Дощова каналізація — це не просто решітки в асфальті. Це ціла підземна система: дощоприймачі, труби, колектори, пісколовки і насосні станції в низинних районах. Разом вони мають прийняти воду з дахів, доріг і тротуарів і відвести її подалі — у колектори або водойми. Коли система працює, місто навіть не помічає зливи. Коли ні — всі знають.

А вона не працює. Більшість дощових мереж Києва будувалися одночасно з житловими масивами — у 1960-70-х роках. Відтоді їх майже не чіпали. Планового повного оновлення жодного мікрорайону не було — лише точкові ремонти після аварій або разом із ремонтом дороги.

"Від 40 до 70% дощових мереж — зношені. Точну цифру не знає ніхто, бо ніхто не перевіряв кожну трубу окремо. Орієнтуються на рік будівництва і термін експлуатації", — каже в ексклюзивному коментарі "Телеграфу" Кристина Ненно, експерт з ЖКГ.

Забудовник зекономив — мікрорайон топить: як нові будинки ламають стару систему

Там, де з'являються нові будинки серед старого житлового фонду, ситуація погіршується ще швидше. Кожна новобудова — це додаткове навантаження на і без того зношені труби. За технічними умовами, забудовник мав збільшити пропускну спроможність мережі. Але на практиці це часто ігнорується.

Технічний нагляд, який мав би це помітити, належить замовнику будівництва. Тобто фактично контролює сам себе. У Європі за такі порушення позбавляють ліцензії — довічно. В Україні цей механізм просто не працює.

Центр тоне частіше за околиці — і це не випадково

Є ще один парадокс: саме в центрі Києва підтоплення трапляються частіше, ніж у спальних районах. Причина проста — у центрі майже все в асфальті. Немає зелених зон, немає газонів, куди могла б іти вода. Решітки забиті, поглинати воду нікуди.

Генеральний план Києва, який мав би регулювати, скільки зелених зон повинно залишатися в місті, досі не затверджений. Про нього говорять вже понад 15 років.

Хто відповідає: питання, яке чомусь досі без відповіді

За очищення дощоприймачів на дорогах відповідає ШЕУ — служба експлуатації. Водоканал — за деякі мережі. Розмежування є, але на практиці чистять тоді, коли вже зовсім забилося.

Штрафів за засмічення "дощовок" практично немає. За незаконні підключення — є. Але самій системі від цього не легше.

Що робити вже зараз: прості кроки, які реально допомагають

Повна модернізація дощових мереж — це питання на десятиліття і мільярди гривень. Але є те, що можна зробити вже цього сезону.

Є й інші підходи. У Нью-Йорку, наприклад, використовують спеціальні машини, які переробляють сніг прямо на місці — він тане і стікає в "дощовку" без вивезення. В Україні сніг возять за місто, витрачаючи кошти на пальне.

Проникна плитка — ще один варіант. Вода крізь неї рівномірно розподіляється в ґрунт. Але лише для пішохідних зон і легкого транспорту — не для тротуарів з великим потоком людей і тим більше не для доріг.

Там, де технічно неможливо прокласти нові труби, міста створюють зелені зони на місцях підтоплень — спеціальні ділянки з дренажною системою, де зайва вода просочується в ґрунт. Це рішення вже давно практикують у Європі.

А поки Київ чекає на модернізацію, кожна нова злива — це черговий іспит для системи, яка давно його провалила.

Нагадаємо, малі річки України почнуть розкриватися з 20 березня. Тому можливі підтоплення будинків, присадибних ділянок та ускладнення транспортного сполучення.