Кума Путіна вичитувала мене за російську мову, — Кондратюк про камбек "Караоке на Майдані", "народ Донбасу" і артистів у ЗСУ

Телеведучий пояснив, які у України шанси на "Євробаченні"

В оновленому "Караоке на Майдані" звучатимуть тільки українські пісні. Про це в інтерв'ю "Телеграфу" сказав відомий телеведучий і продюсер Ігор Кондратюк.

Легендарне народне шоу повертається на телеекрани вже зовсім скоро. Чому Кондратюк сам не захотів його вести, як конфліктував з дружиною Медведчука Оксаною Марченко за лаштунками та які шанси України на цьогорічному "Євробаченні"? Про це і ще багато іншого — далі в матеріалі.

Про нове "Караоке"

— Пане Ігоре, сьогодні буде незвичне інтерв'ю: без питань про Козловського.

— Мій респект вам…

— Але з питаннями про "Караоке на Майдані". Вже зовсім скоро, у квітні, це легендарне шоу повертається на екрани. Розкажіть, чому було прийняте рішення змінити локацію на Контрактову площу?

— По-перше, "Караоке на Майдані" повернулося на бажання каналу ТЕТ. По-друге, гра буде благодійною. І без цього я б не захотів, щоб вона зараз була саме в телевізійній версії, адже час може бути не дуже зручним. Я не дуже розумію зараз розважальний контент, а все ж "Караоке на Майдані" — це розважальний контент. Ми будемо збирати кошти для реабілітаційного центру "TYTANOVI" в кожній передачі на реабілітацію наших військових. Це не дивно для програми, адже з 2014 року ми допомагали важкопораненим бійцям АТО аж до закінчення програми 20 січня 2019 року.

Просто люди в ігровій формі готові робити благодійність. А зараз дуже сумно збираються кошти. Якби не бізнеси, я так розумію, що великі волонтерські фонди були б у дуже великій печалі. Я з листопада минулого року не можу назбирати 240 тисяч на детектори дронів для 46-ї бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. А у мене багато підписників. Але я це пояснюю тільки розпорошенням уваги тих людей, які можуть донатити, тому що тепер у кожного з нас є родич, сусід, друг, який служить і якому щось треба.

Чому змінили місце? За 20 років було знято 1043 програми. Десь 95% усіх випусків були за адресою Хрещатик, 15, Пасаж, фонтан. Але зараз буквально в п'ятдесяти метрах від цього місця, на Майдані Незалежності, є народний меморіал пам'яті загиблих хлопців. І мені здається, це недоречно — співати поряд пісні. Будь-які пісні. Ми ж не будемо завжди співати якісь славні чи військові, сумні пісні. Люди захочуть обирати будь-які пісні. І це зрозуміла історія, "Караоке на Майдані" — це все-таки гра.

Ми розглядали можливість перенести "Караоке" на ВДНГ. Але ВДНГ стала настільки популярним місцем відпочинку киян, що там неможливо буквально втиснутись. Тобто втиснутись-то, звичайно, можна, але нас цікавила центральна локація, бо нам завжди важлива велика кількість людей, випадкових перехожих, які можуть зупинитися і поспівати разом з нами декілька хвилин. Або ж бути присутніми, аплодувати, кидати гроші учасникам. Тобто повинна бути центральна локація. Друга річ — це повинна бути по звуку прийнятна місцина. А з усіх названих нами дат на перші 18 випусків (тобто на перші шість зйомок) ВДНГ могла прийняти лише два дні. І ми вирішили перенести на Контрактову площу. Це буде недалеко від того місця, де зараз розбирають колесо огляду. Саме на площі. Там гарний вид на Андріївську церкву, Узвіз трохи захопимо камерою на крані, так що красиві речі будуть присутні безумовно.

— Коли ми у себе в соцмережах публікували новини, що "Караоке на Майдані" повертається, люди в коментарях писали: а чому ведучий не Кондратюк? Чому? Не пропонували чи самі не захотіли?

— Я сам не захотів. Мені трошечки вже є років: 65-й рік пішов. Я досі співаю "Караоке на Майдані" на різних івентах. Мій минулорічний літній тур був досить великим. Я міг би, очевидно, вести "Караоке на Майдані", але вирішив, що треба спробувати довести в першу чергу собі, що цей формат можливий і буде популярною телепередачею без мене.

Ну і повторюю, що я не молодію. Наприклад, взимку зараз я би точно не зміг співати. За ці роки, які я співав на майданах України взимку, у мене трохи розвинулася астма. Я просто буду закашлюватись. І я вирішив, що мені не треба це. Це все ж таки передача для когось більш молодого, енергійного. На цій сцені треба стрибати. Такий формат. Вуличне шоу, а тим паче гра, де багато людей. І я думаю, що ця історія буде краще виглядати: енергійнішою, цікавішою, привабливішою для телеглядача, якщо вони будуть бачити [ведучого] хлопця. Хоча ми проводили кастинг, там були дівчата, але ми обрали, що це буде ХАС (український хіп-хоп виконавець, який став новим ведучим шоу, — ред.). Я з ним давно перетинався на різних талант-шоу України. Мені здається, у нього все вийде. Я дуже хочу на це сподіватися.

Це мій такий виклик глядачам. Давайте розуміти, що "Караоке на Майдані" — це формат, який не є суто авторським форматом Ігоря Кондратюка.

— Тим не менш, яка ваша роль буде у проєкті зараз?

— В цьому "Караоке" я буду креативним продюсером. Я ж правовласник, який буде контролювати, чи правильно формат реалізується каналом ТЕТ.

До речі, повітряна тривога — це найбільший виклик, через який зараз буде проходити "Караоке на Майдані", тому що ми не знаємо, як зможемо зняти три передачі, наприклад, 25 квітня, якщо раптом 25 квітня зранку буде цілодобова тривога, яка була пару днів тому, коли летіли "Шахеди", ракети, балістика. Сподіваюсь, прорвемося. Публіці скажемо: ідіть в укриття в метро, а коли закінчиться тривога — приходьте знову. Сподіваюсь, будуть приходити.

— В оновленому проєкті, зважаючи на реалії сьогодення, можна буде виконати пісні Івана Дорна, Олега Винника, Потапа?

— Думаю, що ні. Ми будемо виконувати, по-перше, пісні лише українських виконавців. Ми поки що не плануємо співати жодної пісні, окрім українських, україномовних пісень. Умовно кажучи, чи будуть співати "Вовчицю" Винника? Я не знаю. Але пісню "Счастье бывает разным" точно співати ніхто не буде. Російською мовою співати ніхто не буде. Не будуть співати відомі шлягери, світові хіти. Раніше це дуже полюбляли. Поки що так. Але слава богу, вже є така сила-силенна україномовних пісень популярних українських виконавців, які прекрасно знають люди. Ви не будете відчувати, що коли ви подивилися програму, в якій пролунає шість україномовних пісень, і ще буде гість (а ми плануємо, що будуть гості, колишні учасники "Караоке на Майдані" і переможці), що ви щось пропустили.

— Але та ж "Вовчиця", вона україномовна.

— Я не знаю, виберуть її люди чи ні. Це залежить від учасника. Ми завжди бажали, щоб коли людина виходить грати в коло, то вона заспівала ту пісню, яка максимально її розкриє.

"Марченко їсть г*мно ложкою"

— "Караоке на Майдані" — дійсно народне шоу, де багато в чому люди самі керують ситуацією, адже все відбувається наживо. А як щодо інших проєктів, у яких ви брали участь? "Х-Фактор", "Україна має талант" — це був завжди ваш суддівський вибір, чи мав місце тиск телеканалів, редакторів, коли приходив той чи інший герой? Чи завжди обирав суддя за своїми відчуттями?

— Я не відчував жодного тиску. Був один випадок, коли я Сашу Кривошапка вирішив вигнати. Мені здалося, що він поводиться досить зухвало. Це був єдиний випадок, коли я пішов врозріз із думкою редакторської групи каналу. На нього гарно реагувала публіка, я ж вважав, що з таким учасником не нам по дорозі. Та за дев'ять років існування мене в "Україна має талант" і сім сезонів в "Х-Факторі" я більше не знав жодного випадку, коли б мені хтось диктував, що казати.

Коли ви сідаєте в [суддівські] крісла і стаєте командою, то ми самі між собою розбираємось. Звичайно, у нас є підказки. Та вони не про те, як голосувати, а якісь анкетні дані про учасників чи як вони себе поводили на передкастингу. Для цього й існує підказка від редактора.

Судді, насправді, абсолютно самодостатні в цих шоу. Редактори допомагають суддям, а не наказують. Наприклад, перший кастинговий день. Людина виступає в жанрі еквілібру, жонглювання чи співає. І я просто не розумію: а наскільки це унікально для цього сезону? Я питаю у редактора: "А в цьому сезоні ще хтось жонглює чи ні?" Мені кажуть: "Ні". Ну якщо "ні" — давайте ще раз подивимось. Різноманіття жанрів — це те, що дуже любили люди в "Україна має талант".

— В одному з інтерв'ю раніше ви казали, що на шоу "Х-Фактор" побили горщики з Оксаною Марченко через те, що вона вирішила вчити вас, як реагувати на окупацію Криму навесні 2014 року. Цікаво, а що ж вона розказувала? Щось по типу: "Игорь, ты не понимаешь, это другое"?

— Так. Вона саме так і казала, що це вибір "народу Криму", це вибір "народу Донбасу". Ми якраз і почубилися. У нас був кастинг у лютому, а в березні відбулися події з окупацією Криму. І перший ефір у нас був у середині квітня. І якраз на першому ефірі за лаштунками ми зустрілися, і я почав у неї розпитувати: чого вона мовчить? У неї ж у Криму будинок. А вона мені почала розказувати про те, що це вибір "народу Донбасу", "народу Криму". Я кажу: стоп, який "народ Донбасу"? Який "народ Криму"? Ми з тобою сидимо в цьому шоу вже багато років. Ти хоч одного учасника почула, щоб він вийшов чи тобі за кулісами сказав: "Я представник народу Донбасу"? Ну ти хоч раз це чула? Це все робить Росія. Вона: "Нєт, ти нє понімаєш". Я кажу, що я все прекрасно розумію і мені дивно, що я чую це від історика (а вона закінчила історичний факультет). До речі, Марченко навіть була учасницею Революції на граніті. Не знаю, наскільки активною учасницею, але я чув не лише від неї цю історію, а й від її колег-істориків.

Кажу: "Ну що ти мені локшину на вуха вішаєш? Що за дурню ти придумала? По-моєму, ти історію не вчила, а прогуляла". Все.

Взагалі-то ми не були найкращими друзями. Її чоловік Медведчук був представником проросійського кола. Зрозуміло, чому вона так почала говорити, бо вона була кума Путіна і, очевидно, у них всередині сім'ї була зрадницька думка. Але до цього як я міг це побачити?

Більше того, навіть був епізод, як вона мене вичитувала, що я став розмовляти з росіянами російською мовою. Вона в досить грубій формі про росіян сказала: "Що ти з ними спілкуєшся російською мовою? Вони приїхали до нас в Україну, чого ти переходиш на російську мову?" Я кажу: "Так вони ж нібельмеса не зрозуміють". Вона каже: "А тебе це хвилює? Хай з перекладачем приїздять". Це було задовго до 2014 року.

Сумна історія падіння людини, яка була популярною в Україні, можна навіть сказати іконою телеведучих. Однією із найяскравіших так точно. А зараз живе в країні вбивць і дружить із вбивцями. І вважає, що так може бути. Для мене це незбагненна історія. Моя мати з окупації виїхала, а Оксана Марченко живе в Москві і радіє тому, що на нас летять "Шахеди", ракети, очевидно, молиться за російську армію. Це повна деградація. Кожен день вона їсть ложкою г*мно. І може їй це подобається. Ми не спілкувалися з тих пір, звичайно. Нема про що спілкуватися.

Про шанси на "Євробаченні"

— Поговоримо про наш український шоу-біз. Могли б оцінити шанси LELEKA на майбутньому "Євробаченні"? Знову зі скандалом пройшов нацвідбір, але у неї хіт?

— Мені було зрозуміло, що у 2022 році чи Аліна Паш поїде (виграла нацвідбір у 2022 році, та потім зняла свою кандидатуру з конкурсу після скандалу довкола її поїздки до анексованого Криму, — ред.) чи потім поїхав Kalush, але буде колосальна реакція на виступ українців. Почалося повномасштабне вторгнення, Європа в шоці, європейський глядач безумовно не хоче війни і підтримає наших. І було зрозуміло, що там будуть колосальні бали просто українському учаснику. Але ще й пісня зайшла. І навіть якби виступала Аліна Паш, то я думаю, що в неї було б те ж саме перше місце. Мені здається, у неї була цікава композиція.

Як буде зараз, я не знаю. Я не побачив великої хітовості в цій пісні, але там є автентика, оригінальність. Подивимось. LELEKA — може бути. А для нацвідбору скандали — це прекрасно.

"Артист виховує глядача"

— Кілька разів після початку повномасштабного вторгнення Світлана Лобода намагалася виступити в Україні. Двічі у неї не склалося. Але питання в іншому: чому вона так намагається прорватися саме на українську аудиторію? Банально гроші?

— Не знаю, де вона зараз і що співає. Я не знаю, які думки [у неї]. Може, реабілітація, і вона зрозуміла, що з 2014 року перебувала в країні-агресорці і до неї не дійшло, що це агресор.

Вона не може відмовитись від свого російського репертуару, який зробив її знаменитою, популярною, багатою в Росії. Мабуть, хотіла повернутися, але зрозуміла, що треба переходити на україномовний репертуар і, мабуть, не готова. Без неї достатньо співаків і співачок, які дійсно цікаві.

— А чому самі українці не готові відмовитись від російських пісень українських співаків? Позаминулого літа я робив репортаж з концерту Андрія Данилка. І був скандал, тому що Данилко виконував свої хіти російською мовою. І всі люди підспівували, ніхто не кривився.

— Так всі люди знають ці пісні, вони ж були популярними. Питання в тому, що я б не співав зараз російською мовою, тому що це мова агресора. Причому мова, яку він агресивно насаджує на окупованих територіях, просто ґвалтуючи українських дітей і не тільки дітей. Кожен день ми читаємо про [тюремні] строки, які "паяють" звичайним українкам і українцям (які колись любили Андрія Данилка і його творчість), за те, що вони просто продовжують бути українцями.

Наталка Могилевська давала концерти, де вона співала свої україномовні пісні. Вона їх переклала, і звучать ці пісні прекрасно. Те, що їх дехто не може підспівувати, бо не знає слів так гарно, як знали тоді, коли ці пісні звучали з кожного чайника… Ну, можна звикнути. Я не знаю, чому Андрій не захотів [перекласти пісні]. Може, це для нього якась принципова річ. Не знаю, яка. Але зараз не час в Україні давати концерти мовою агресора.

— Але ж знаходиться аудиторія для таких російськомовних концертів…

— Аудиторія виховується. Данилко виховав аудиторію, що всі будуть слухати пісні, які ми знаємо від нього: "Дольче Габбана", "Lasha Tumbai". Якби він їх не співав — аудиторія б не знала цих пісень.

Я знаю багато російськомовних пісень, з якими я виріс, слухаючи радіостанцію "Маяк", яка була в Радянському Союзі відкритим вікном в Європу. Я знаю ці пісні. У мене ще навіть не всі викинуті диски російських виконавців типу Кузьміна. Але це не означає, що я зараз включу диск Кузьміна на все своє село, бо у мене день народження. Треба бути трошки адекватним і розуміти, що на жаль для тих, хто хоче виконувати свої популярні російськомовні хіти, часи неприйнятні. Це є великим подразником, який може бути летальним. Народ настільки зараз має напружені нерви, що навіщо з цим гратись?

Я не готовий слухати російськомовних українців з їхніми піснями. У Хливнюка (Андрій Хливнюк, лідер гурту "Бумбокс", — ред.) є російськомовні хіти. Він зараз їх не виконує. Хоч я знаю позицію Андрія до 2014 року: ми співаємо пісні тією мовою, якщо нам підходить текст.

Тобто я думаю, що треба бути адекватним, і співаки виховують людей, а не навпаки. У нас немає жодного співака, який би був вихований глядачем. Тому що глядачі не знають, чого вони хочуть, поки вони не почують. Поки Андрій Данилко не виступить у травесті-образі Вєрки, ніхто ж не знав, що це може бути класно. Артист виховує, а не навпаки.

— Тоді про виховання молоді. Коли забираю сина зі школи, бачу, як старшокласники в телефонах слухають поганий російський реп. Ну гаразд, якщо не український продукт, то навіщо жахливий, вторинний російський, коли є якісний західний продукт?

— Молодь хоче йти в контрі по відношенню до мейнстріму, до дорослих, до всіх на світі. Відповідно, вони в репі знаходять ті слова, які хочуть сказати самі, але не в змозі. В англійському репі їм важко їх знайти, тому що не всі знають англійські тексти. Вони, мабуть, і українське слухають. Ти ж не знаєш все, що вони слухають. Ти почув російський реп, а може, й є українські виконавці, які їх теж чіпляють, тому що українську вони точно всі розуміють вже давно. 35 років як всі розуміють українську мову. Всі хто кажуть, що не розуміють — брешуть. Тому я це пов'язую тільки з бунтарством, яке притаманне підлітковому віку.

Про селебріті в пікселі

— Наостанок хотів підняти тему селебріті, які в ЗСУ, але по факту не дуже то й служать? На вашу думку, такий піар-хід, який має місце, чи це тільки дратує справжніх військових? У вас син служить, наприклад.

— Я думаю, що військові розуміють, що відбувається. Не готовий говорити за військових (навіть за свого старшого сина), та я думаю, що вони скоріше раді, що селебрітіс чи хтось із відомих публічних осіб одягнув військову форму. Це означає, що як мінімум він пройшов БЗВП. А БЗВП, мені здається, треба пройти всім чоловікам цієї країни, якщо немає критичних заперечень по здоров'ю. Тому що ми в стані війни, і ця війна може прийти в кожну оселю вже завтра. Читали, наприклад, про Білорусь. Це ж буде 2022 рік дубль два. Через Бородянку сюди швидко прийдуть.

Кого я бачив із селебріті у військовій формі? Коля Сєрга. Регулярно дає концерти військовим і сам ходить у військовій формі. Те ж саме з Тарасом Тополею. Ахтем Сеїтаблаєв. Зрозуміло, що він у Києві і знімає фільми, але він якусь частину свого життя присвячує цьому. Сергій Жадан веде радіо "Хартія". І робить велику справу — розпочав підпільне радіо, в якому популяризує цей підрозділ. Кажуть, що є декілька підрозділів у цій країні, в яких нема проблем з мобілізацією, серед них — "Хартія".

А Максим Неліпа загинув. Він, до речі, у мене колись переміг у "Караоке на Майдані" в новорічній програмі.

В державі Ізраїль немає ні в кого здивування, якщо футболіст, член збірної з футболу, раптом перестає тренуватися і грати і проходить військову службу.

— Я просто питаю в контексті тієї дискусії: де важливіша публічна людина — у пікселі чи збираючи кошти на ЗСУ?

— Для мене однозначно артисти важливі для збору коштів на ЗСУ. Вони багато насправді збирають, реально мільйони євро і доларів. І це дуже велика користь, тому що ЗСУ постійно чогось потребує: автомобілів, БПЛА, РЕБів, детекторів дронів. Тут артисти мають значення.

Артисти також мають значення для наповнення сенсів духовного життя України під час війни. Це теж однозначна історія, і крім артистів її ніхто не зробить. Ніхто не заспіває гарну патріотичну пісню, яка реально буде надихати. Якщо не надихає українська пісня, яка буде надихати? Англомовна, французька, російська? Воюють, захищають в тому числі не лише території, а й культурний, мовний простір.

Багато представників шоу-бізнесу — такі собі люди. Як в принципі і в інших професіях, але ці люди створюють духовний капітал нації.

Коли я у 2022 році тікав від війни, десь на блокпосту на Франківщині підійшов СБУшник (головний на цьому блокпосту), привітався, сказав: "Добре, що ви їдете". Я кажу: "Та що ж добре, ми тікаємо від війни, а може, треба було залишитись". Він сказав фразу, яка мені запала: "Дивіться, тут історія дуже проста: я вмію воювати, ви вмієте робити телевізійні передачі. Якщо вас вб'ють — українських телевізійних передач не буде. А якщо мене вб'ють — то ви візьмете автомат і теж будете воювати, тому що воювати — діло нехитре". Я кажу: "Дякуємо, що ви розумієте". Він сказав, що це всі розуміють.

Тому ця історія про те, що військові все прекрасно розуміють. Хлопці просто не люблять, коли хтось вибішує тут в цивільному житті, в нічних клубах, розуміючи, що там йде війна і гинуть наші найкращі люди, які нас захищають.