"Світовий ринок зброї не буде чекати, поки ми на нього прийдемо, він буде працювати без нас", — бліцінтерв’ю на полях Дня зброяра

Вікно можливостей для експорту? Ми його традиційно втратимо, вважає керівник "Української бронетехніки"

Заяви про початок експорту українського озброєння в тій чи іншій формі за останні місяці звучать не вперше. Нова хвиля таких розмов піднялася після початку війни в Ірані – про перспективу укладення 10 міжнародних контрактів заявив, зокрема, президент Володимир Зеленський. Але, схоже, на практиці початок експорту ще досить примарний.

Реальну ситуацію з експортом зброї ми попросили прокоментувати гендиректора "Української бронетехніки" (Ukrainian Armor) Владислава Бельбаса на полях виставки, організованої до Дня зброяра Національною асоціацією оборонної промисловості України (NAUDI).

— Восени минулого року президент і ще низка посадовців заявили, що Україна відкриває закордонні експортні представництва і розпочинає експорт зброї. Складалося враження, що вже ось-ось експорт розпочнеться. Сьогодні вже квітень наступного року — щось змінилося з того часу для вас, виробників? По лінії нормативних документів, по роботі через згадані представництва?

— Поки нічого. Хіба запрацювала МКВТС (міжвідомча комісія з військово-технічного співробітництва). Але класичних експортних заявок вона ще не розглядала, і добро не давала. У всякому разі ми, ті хто на ринку, про це нічого не знаємо. І щоб це якось комунікувалося зі сторони Міноборони чи РНБО — такого також ще не було.

Поки що єдине, що ми, виробники, як і ви, журналісти, бачимо – то це якісь релізи РНБО, там [заступник секретаря РНБО Давид] Алоян давав коментар про те, що експорт буде і що його буде реалізовано через міжвідомчу комісію. Але як саме він буде реалізований — досі не відомо.

— В контексті ситуації в Ірані нерідко згадують, що вона могла б стати неабияким драйвером для українського експорту… Після початку цієї операції якісь зрушення стали помітні?

— Ну от, зараз же президент розповідає, що йдуть перемовини про якісь великі обсяги контрактів, які будуть укладені. Ці ж всі контракти, вони будуть укладені з виробниками. Тому ми, як виробники, всі зацікавлені в цій історії. Але поки що ніяких конкретних рухів немає, експорт повністю закритий.

— Наскільки великий попит на наші розробки?

— Наскільки великий? невідомо, але, як на мене, дуже сильно переоцінений. Дивіться, от, наприклад, ми розказуємо, що в нас є перехоплювачі, так? Але американці в арабських країнах [вже використовують свої] Merops. Тобто вони вже там представлені.

Вже є публікації, що [використовуються] якісь японські перехоплювачі. Є публікації про те, що у французьких автовиробників вимагають переходити на виробництво зброї. Хтось з американських автовиробників вже розпочинає виробництво. Тобто світ у вакуумі сидіти не буде.

— Схоже, що оце так зване "вікно можливостей" ми можемо втратити?

— Ми обов'язково традиційно його втратимо. Без варіантів. Бо цим треба було займатися ще рік чи півтора тому. Це ж такий дуже інертний ринок. І ніхто великі міждержавні серйозні угоди не укладає, як це називають, "з кондачка". Світовий ринок не буде сидіти й чекати, поки ми щось зробимо і на нього прийдемо. Світовий ринок буде працювати без нас.

Так, ми розробили якісь перехоплювачі. Хтось це підглянув, адже це не якась архіскладна технологія для того, щоб там виробники ракет, взяли, подивилися, як це робити, зробили — і пішли самостійно це випускати.

Єдина проблема, з якою вони можуть зіштовхнутися, це, наприклад, заборона, умовно, використання китайських магнітів для двигунів. І вона, наприклад, може зупинити цю програму в США, поки хтось не побудує власний завод з виробництва цих магнітів. Бо в них – в Європі, в США — це на державному рівні заборонено.

— Які ніші на закордонному ринку зброї ми ще поки могли б зайняти?

— Звичайно, у першу чергу — дрони. Друге — це якесь масове масштабування. Наприклад, жодна європейська компанія поки що не змогла б поставити, умовно, 500 чи 1000 бронеавтомобілів.

Вони всі, на жаль, живуть не те що у минулому десятилітті, але в минулому столітті з військових підходів. Як це було на початок нашої війни. В принципі, Іран це показав. Запустили там 1000 ракет чи 2000, скільки було, у перші дні, але це нічого не дало. Ну, вбили когось із керівництва, але воно там перебудувалося. Тобто без наземної операції, без яких там "дічайших" втрат на полі бою нічого не здобудеш.

Тому масовість — це важливо. Якщо зараз Росія, наприклад, надумає нападати на балтійські країни… У них вже чотири роки про це говориться, але ніхто ж не готується. А їм вже зараз потрібні, до прикладу, мінометні системи для стримування ворога у разі наступу. Вони там трохи похвилювалися, але масовості досі немає.

— Щодо перспектив початку експорту. Чи можете ви зробити якісь прогнози? І якою, на вашу думку, тут має бути роль держави?

— Поки що про часові рамки говорити складно. Але мені здається, що чим більше влада намагається контролювати цей ринок, тим гірше. Ось дивіться, яка у світі логіка: підприємства бігають щось розробляють, потім виносять ці теми на рівень керівництва. Державні органи: "О, давайте підтримаємо, для держави це корисно".

Але коли держава бере на себе прапор, що "ми зараз все самі попереговорюємо без виробників", — це може мати і негативний вплив. Ну, бо тоді інша держава, якщо на випробуваннях щось станеться, буде думати, що це провина України. Бо якщо умовний виробник поїхав і десь там "облажався" на випробуваннях — це лише одна окрема компанія, потім приїде інша, не як представник України, не як представник уряду. А коли це підіймати на державний рівень, тоді може бути, що негативний досвід, негативна реакція буде переноситися на Україну, а не на виробника.

— Щодо іншого боку медалі, про що досить часто говорять противники експорту — що нам самим не вистачає озброєння, куди ще експортувати. Наскільки ця проблема серйозна?

— Чого нам не вистачає – це коштів. Але у нас нема проблеми взагалі, щоб задовольнити внутрішню потребу.