Вербна неділя без міфів: правда про традиції та заборони і як правильно зустріти свято

Священик розповів, що важливо цього дня, а що другорядно

Православні і греко-католики в Україні святкуватимуть Вербну неділю 5 квітня. Цього дня традиційно освячують гілки верби та готуються до Великодня.

Представник Української греко-католицької церкви митрофорний протоієрей Ігор Яців розповів в інтерв’ю "Телеграфу" про сенс свята, традиції та деякі обмеження.

— Чому верба стала символом свята?

Ми знаємо з Євангелія, що Ісуса під час його в’їзду в Єрусалим (бо саме це ми святкуємо у Вербну неділю) вітали єврейські діти пальмовими гілками та стелили їх перед ним. А також стелили свій одяг. І це був спосіб привітання царя Слави.

Ми в Україні використовуємо для цього вербову гілку з дуже простої причини — у нас пальми не ростуть, принаймні не в усіх регіонах. У Криму ростуть, але в інших регіонах України немає, і тому є верба. Верба – чому? Тому що, перш за все, це рослина, яка дуже швидко розпускається.

А також ще тому, напевно, якщо з господарського боку на це подивитися, бо це дерево, яке дуже швидко скрізь приживається, росте і водночас не несе для господаря якоїсь вартості, тобто воно не плодоносне, воно не породжує яблунь, груш, слив тощо. Тому й використовують вербові гілки.

— Чи існують якісь правила поведінки у церкві цього дня? Чи є дрес-код на Вербну неділю (наприклад, зелене вбрання)?

Для парафіян немає якихось винятків. Тобто, ця неділя — як і щонеділі. Годиться приходити до храму, у чистому, акуратному одязі. Якогось особливого дрес-коду на це свято чи на Великдень, чи на будь-яке свято немає.

Добре, коли в такі свята ми приходимо у вишиванках — це підкреслює наші українські традиції, взагалі наше українство. Але немає припису чи будь-якої вимоги, що саме вишите вбрання має бути. А тим більше за кольором.

Такі розпорядження існують щодо священнослужителів. Є певні розпорядження за кольором на певні свята. Наприклад, щоразу в нашій церкві ми на Богородичні свята служимо у блакитному одязі, ризах. А на Зіслання Святого Духа і на Квітну неділю вдягають зелені ризи.

А на Великдень, наприклад, у нас є білі ризи, як символ світла воскреслого Христа. Під час Великого посту служимо у багряно-червоних ризах. Тобто є певні приписи, що стосуються священнослужителів. Але таких приписів для парафіян не існує, тому це скоріше традиції. І як буде вишитий одяг, і є можливість одягнути, це добре. Це вітається, але не обов'язково.

Коли, наприклад, застав нас довгий шлях чи відрядження, а у велике свято хочеться прийти до церкви — йдемо в тому, у чому ми подорожуємо, тому що головним є не одяг, але наша присутність у храмі. Звичайно, це буде трохи резонансно, бо у святковий день вся парафія буде одягнена урочисто і ми відрізнятимемося. Але головне, що ми йдемо до Христа, ми йдемо до Бога.

Вербна неділя завершує період Великого посту і передує Страсному тижню, тому це перехідний і дуже важливий момент у церковному житті.

З мого душпастирського досвіду, а я є священником уже майже двадцять дев’ять років, саме цього дня багато віруючих приходять на сповідь перед Великоднем. Тому головне не зовнішні правила, а духовна підготовка.

Якщо людина ще не приступала під час посту до таїнства покаяння і євхаристії (причастя), це найкращий час зробити це. Важливо не те, якого кольору одяг, а в якому стані душа.

— Чи є якісь вимоги до наряду жінок на це свято (хустки, довгі спідниці)?

Є спільні, як я вже сказав, традиції щодо одягу. В принципі, ми йдемо в чистому, акуратному одязі. Чому? Є різні місця у Біблії, де Ісус нас цьому навчає. Наприклад, є притча, де Ісус розповідає про людину, яка влаштувала весільний бенкет і запросила гостей, але вони не прийшли. Тоді він послав слуг на дороги, щоб покликати всіх, кого зустрінуть, і наповнити зал. Коли господар вийшов до гостей, він побачив людину, яка була не у весільному одязі, і за це покарав її.

Чому взагалі існувала така вимога до одягу? У єврейській традиції, коли запрошували на весілля, гостям могли надати спеціальний святковий одяг — тобто людина мала можливість виглядати відповідно, навіть якщо в неї не було свого. Тому пропозиція одягнути святковий одяг була, але людина нею знехтувала.

З цієї притчі можемо зробити висновок: відповідний одяг має значення, тому що ми приходимо до Господа Бога. Якби нас запросили, наприклад, на аудієнцію до Папи Римського чи на зустріч із Президентом України, ми не прийшли б у шортах, тапках чи недбалій футболці. Ми постаралися б одягнутися красиво, доречно і гідно.

Так само і тут: Божественна літургія — це трапеза Господня, свого роду весільний бенкет, на який нас запрошують. Тому й одягатися варто відповідно – святково та гідно. Це не повинно бути щось надмірне, але одяг має бути акуратним і доречним.

Щодо одягу жінок — принцип той самий, що й для чоловіків. Важливо, щоб одяг був стриманим і не провокував зайвої уваги, тобто прикривав тіло. Щодо хусток, колись була така вимога, сьогодні в нашій церкві, наприклад, такої вимоги немає.

Вимога була пов’язана з посланнями апостола Павла, де йдеться про покриту голову жінок під час молитви. Однак це було обумовлено культурними особливостями того часу: непокрита голова могла означати певний соціальний статус, з непокритою головою ходили повії, тоді як покрита — символ скромності та сімейності.

Сьогодні жінки приходять у храм так, як вони одягнені у повсякденному житті, і заборони заходити без хустки не існує. Тому що головне не зовнішній вигляд, а внутрішній стан людини.

Тому одяг — це важливий, але не вирішальний елемент гідного чи негідного святкування свята, у тому числі й Квітної чи Вербної неділі, як ми його називаємо.

— Що ще можна святити, окрім верби?

Цієї Вербної неділі ми освячуємо вербові гілки. Тобто в принципі нічого іншого не освячується. Це не означає, що не можна просити, наприклад, освятити ікону, нагрудний хрест чи ще щось.

Формула дуже проста: освячується те, про що молиться священник. Тобто, якщо у великодньому кошику є, наприклад, бочка горілки, він не просить Бога освятити її. Окремої молитви про освячення цієї бочки горілки немає. Але є молитва про освячення паски, м’ясних страв, яєць, молочних продуктів. Тобто, про що ми просимо, те Бог благословляє.

Тому тут те саме, — буде молитва про освячення вербових гілок. Відповідно, молитви за все інше, що буде в нас у руках, не буде. Тобто, навіть якщо крапля святої води впаде, це не означає, що цей предмет/продукт освячений, тому що це освячення здійснюється не через окроплення святої води, а через відповідні молитви, які виголошує священник.

Так, у цьому випадку освячується вербова гілка, і при необхідності людина хоче скористатися цією можливістю, щоб освятити ікону, чи хрест, чи ще щось. Про це священника просять окремо. Він читає відповідну молитву. І потім, звичайно, він окроплюється святою водою, і тоді ця річ освячена.

— Чи можна ухилятися від побиття вербою?

Якщо вас хочуть забити до смерті вербовими гілками або завдати вам справді серйозних ран, ви можете і повинні ухилитися, як елемент самозахисту, навіть втекти від такого агресивного побиття. Я кажу це трохи жартома, тому що насправді це символічне побиття, тобто воно має бути дуже, дуже легким.

І символізм у тому, що тричі вдаривши людину цією освяченою вербою, ми говоримо таке пророче: "Не я б’ю, а верба б’є, від нині за тиждень — Великдень".

Головна ідея в тому, що це важливий для вірян день, безпосередньо перед настанням найбільшого свята церковного року та найважливіших подій в історії спасіння – воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Тому якщо вам боляче під час удару вербою, то уникайте його. Якщо це лише символічна дія, постановочна, то можна спокійно це прийняти.

Якщо не хочеться, то можна сказати людині: "Ні, вибачте, я в це не вірю", наприклад, чи ще щось. Тобто це не означає, що якщо мене ніхто не бив вербою, навіть у такий легкий, делікатний спосіб, то в мене є якісь проблеми у духовному чи земному житті. Ні, спокійно. Це звичай, це ритуал, його не обов’язково виконувати.

Не треба шукати сусіда і говорити: "Бий мене вербою, бо сьогодні мене ніхто не бив". Ні, давайте не робитимемо собі божество з того, чим воно не є. Знаєте, є головні та другорядні речі — не так важливо, чи я ношу хустку (про жінок), важливо те, що відбувається в серці, а не те, чи є хустка на голові.

Тому що це другорядні зовнішні речі, вони нічого не вирішують. Є хустка — добре, ні — це теж нормально. Головне – з яким серцем людина переступає поріг храму.

— Чи є традиції/звичаї/обряди цього дня?

Я не говорю, що їх не існує, але в церковній традиції нічого подібного немає. Це просто неділя перед Воскресінням.

І це такий символічний перехід від часу закінчення Великого сорокаденного посту, до Страсного тижня, який починається в неділю ввечері за церковним календарем.

— Де і як довго слід зберігати освячену вербу?

Колись вербову гілку використовували, наприклад, щоб пасти худобу, коли починалися пасовища.

Верба має значення саме цієї неділі. Її спеціально зберігати як реліквію як музейний експонат не потрібно. Колекціонувати вербові гілки не потрібно. Вона виконала свою місію і потрібно просто утилізувати.

Утилізувати слід правильно: якщо річ благословенна, не можна викидати її прямо на сміття. Її потрібно спалити у відповідних місцях, а не посеред квартири (сміється). Те саме і з торішньою вербою.

Наприклад, у селах живуть люди і мають місце на горищі під дахом — вони туди її кладуть і все. Нехай. Але якщо немає де подіти в квартирі, немає де тримати, то потрібно утилізувати цю вербову гілку.

— Як слід відзначати Вербну неділю, чи можна пити алкоголь, їсти м’ясо чи молочні продукти?

Я думаю, що в різних конфесіях, церквах розпорядження можуть дещо відрізнятися. Щодо їжі, то в нашій церкві в цей день можна споживати і м’ясні, і молочні страви без жодних обмежень.

Щодо алкоголю: на нього завжди стоїть обмеження. Алкоголь можна вживати, але не слід упиватися. Йдеться про норму, яка зберігає адекватність, радує серце, але не руйнує здоров’я та не заважає сімейній згоді. На цю неділю правила щодо алкоголю не змінюються.

Зрештою, дуже хороші приклади є, коли людина під час Великого посту повністю відмовляється від споживання алкогольних напоїв. Це хороша історія, її слід вже тоді дотримуватися до Великодня, як мінімум. Але це не означає, що на Великдень треба напитися так, щоби не пам’ятати, де ти є. Бог благословляє їжу, але переїдання є гріхом, незалежно від того, м’ясне це чи алкоголь.

Цього дня у нашій церкві дозволено всі страви, м’ясні та молочні. Після цього настає Страсний тиждень, коли заборонено їсти м’ясні страви, а в Страсну п’ятницю — навіть молочні, згідно з церковними правилами.

Ця неділя не відрізняється від звичайної або від дванадцяти великих церковних свят. Основні обов’язкові речі для віруючого християнина: молитися та уникати важкої непотрібної роботи.

— Побутові заборони цього дня (яку роботу можна виконувати, а яку — ні)?

Насамперед важливо відвідати храм і взяти участь у Божественній літургії. Крім цього, слід уникати важкої та непотрібної праці. Під "важким" розуміються фізично виснажливі роботи, а під "непотрібним" — справи, які не є обов’язковими саме сьогодні.

Тобто якщо ми працюємо фізично важко на роботі, і це наш обов’язок, то ми його виконуємо. Це не є порушенням. Але якщо це просто домашні побутові завдання, якісь, то цього робити не потрібно, не тільки цієї неділі, а будь-якої неділі, тому що все ж таки неділя є днем відпочинку.

У минулі століття, коли існувала панщина, неділя була єдиним днем, коли людина могла працювати на себе, а не на пана. Сьогодні такої потреби немає, тому слід організувати свій графік так, щоб уникати важкої праці. Відпочинок необхідний тілу, щоб запобігти вигорянню та виснаженню, які мають негативні наслідки для життя.

Мій приклад із душпастирського життя — мав на сповіді підприємця, який торгує на ринку, який не міг відвідувати храм у неділю через торгівлю. Порада полягала в тому, щоб відвідувати літургію вранці, а йти на ринок уже після неї, якщо це необхідно. А він взагалі відмовився від торгівлі в неділю та зазначив, що загальний сукупний прибуток не зменшився. Цей приклад показує, що проживання неділі в молитві та відпочинку приносить благословення.

Це реальний приклад, я його не вигадав, тобто людина свідомо вирішила прожити неділю, піклуючись про фізичний та духовний відпочинок. Бог його благословив і його прибуток не зменшився.

Нехай буде прикладом для тих, хто думає, що саме в неділю, якщо він попрацює, тоді вирішить усі свої важливі побутові справи. Ні, якщо ми проведемо неділю як свято, у молитві, у відпочинку, це буде Богом благословенно.

Звісно, є випадки, коли ми маємо працювати. Але ці випадки ми, звісно, не беремо до уваги, бо це виняткові обставини. Я кажу про нормальні обставини, в яких ми все ж таки повинні славити Бога в храмі і уникати важкої непотрібної праці.

— Подаяння милостині — так/ні/бажано/неприйнятно?

Якщо говоримо про Вербну неділю, то вона нічим не відрізняється від будь-якої іншої неділі і вона не відрізняється від будь-якої іншої нагоди допомагати нужденному. І ця милостиня – це не обов’язково наші гроші. Це можуть бути наші таланти, це може бути наш час. У деяких випадках це просто бути поруч. Наприклад, військові капелани знають, що бути поруч із військовим у важких випробуваннях війни — теж форма милостині.

Тому милостиню маємо подавати — це одна з духовних практик, які людина має практикувати, особливо під час посту. Молитва, піст і милостиня — це три добрі справи, які кожен із нас під час посту має практикувати, і, в принципі, у своєму духовному житті має ці речі робити якнайчастіше.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що не можна робити у свято Вербної неділі 2026 року, щоб було благополуччя.