Свято, окроплене кров’ю: ким були перші вбиті активісти Євромайдану (фото, відео)

Що сталося на Майдані в День Соборності, про що ми не маємо права забути

Дата, яка назавжди вписана в історію Ревоюції Гідності кров'ю, — 22 січня, коли Україна втратила перших протестувальників. Минуло 12 років, але відповідь на головне запитання досі не отримана — хто саме стріляв і чому винні так і не понесли покарання.

Що варто знати

• Рівно 12 років тому на вулиці Грушевського пролилася перша кров Євромайдану, назавжди змінивши хід української історії та перетворивши мирний протест на боротьбу за виживання
• Першою жертвою Революції став Юрій Вербицький, якого викрали прямо з лікарні та закатували до смерті через його громадянську позицію
• Попри встановлені підрозділи силовиків, що перебували на місцях розстрілів Нігояна, Жизневського та Сеника, виконавці вбивств досі не отримали судових вироків

Вранці 22 січня 2014 року під протистояння на вулиці Грущевського в Києві загинули перші учасники Євромайдану. Вогнепальні поранення отримали Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Ще один активіст отримав важкі поранення і помер за кілька днів у лікарні.

Скандальні "диктаторські закони"

Після напруженого грудня початок січня 2014 року на Майдані виглядав відносно спокійним. Протистояння ніби взяло паузу, проте вона виявилася короткою. Переломним стало 16 січня, коли Верховна Рада за скандальною процедурою ухвалила пакет законів, які згодом отримали назву "диктаторських".

В той вечір парламентарі, близькі до "Партії регіонів", фактично без повноцінного обговорення та підрахунку голосів проштовхнули низку рішень, які обмежували протестну діяльність, посилювали відповідальність для активістів і контроювали публічні прояви незгоди. Такі дії викликали жорстку реакцію не лише всередині країни.

Процедуру голосування та зміст законів публічно розкритикували в Європейський Союз, Сполучені Штати Америки, ОБСЄ, ООН. Українське суспільство сприйняло ці рішення як пряму загрозу свободам, за які люди вже кілька місяців стояли на площах. Вимога скасувати ухвалений пакет законів швидко стала одним із ключових гасел протесту, а "затишшя" припинилося.

Перші вбиті активісти — вже за 7 днів

Сергій Нігоян загинув близько шостої години ранку неподалік стадіону "Динамо". Смертельне поранення йому завдала свинцева картеч. За свідченнями очевидців, у той момент формально ще діяло перемир’я між протестувальниками та силовиками.

Михайла Жизневського вбили на тій самій ділянці приблизно о дев’ятій ранку. Куля з мисливської зброї влучила йому просто в серце — шансів вижити не було.

Роман Сеник, 45-річний мешканець Львівщини, стояв на передовій із прапором, коли снайпер поцілив у нього бронебійною кулею спеціального призначення. Постріл пробив легеню, ще одне поранення було в плече. У київській лікарні №17 лікарі провели кілька операцій, через критичну втрату крові Роману ампутували руку. 25 січня він помер, так і не прийшовши до тями.

Того ж дня в лісосмузі Бориспільського району Київської області знайшли тіло Юрія Вербицького. Його викрали просто з Олександрівської лікарні, куди він потрапив після поранення на Грушевського. За даними слідства, саме Вербицький був першим убитим під час Революції Гідності.

Юрій Вербицький приїхав на Майдан, узявши відпустку на роботі. У ніч із 20 на 21 січня, коли він допомагав протестувальникам і розносив чай, силовики поранили його в око. Разом із Ігорем Луценком його доправили до лікарні, звідки обох активістів викрали невідомі. Протягом приблизно 15 годин їх утримували та катували. Вербицький цих тортур не пережив.

Розслідування вбивств Нігояна, Жизневського та Сеника досі не доведені до вироків. У Державному бюро розслідувань заявляють, що змогли встановити підрозділи внутрішніх військ і спецпідрозділу "Беркут", які перебували поблизу місць убивств і потенційно могли бути причетними. Водночас у справі Юрія Вербицького судові процеси тривають і досі.

Раніше "Телеграф" розповідав, як виглядає могила Героя України Плеханова, який загинув під час Революції Гідності. Йому було лише 22 роки.