74 фірми на одного казаха: українські бізнесмени ховають мільярдні схеми за іноземцями

Реальні власники завдяки номіналам уникають відповідальності

Виграні суди, мільйонні штрафи та закритий кордон для керівників підприємств, які попалися на податкових порушеннях і зловживаннях. Але за цими звітами правоохоронців — сувора реальність: покарання отримують лише номінальні директори, на яких записані десятки фірм. Тим часом, реальні власники продовжують працювати через інші компанії.

Один із таких рекордсменів — громадянин Казахстану. На його прикладі розбираємо, як працює схема.

Портрет серійного "фунта": замість тендерів – санкції

У рідному Казахстані Амантаєв Дідар Болатович – звичайний громадянин, зареєстрований у скромній багатоповерхівці в Алмати на вул. Сулейманова. Водночас в українських реєстрах – це "потужний" бізнесмен, що володіє або керує 74 українськими фірмами. Спектр його "інтересів" різноплановий: від будівництва автострад до торгівлі зерном, паливом та лісозаготівель. Принаймні такі види діяльності декларують фірми з портфеля Дідара.

Проте прискіпливе вивчення історії фірм, оформлених на казаха, демонструє схожий сценарій. В більшості своїй ТОВки "засвітились" в різних податкових схемах, або опинились під прицілом правоохоронців і на цьому тлі перейшли у власність Дідара. Таким чином тепер саме він фігурує в судових процесах, а не колишні власники.

Так, наприклад, відбувається з приватним підприємством "Будівельна фірма "Миколаївавтодор". Поки ця фірма належала відомому миколаївському політику та бізнесмену Сергію Шульгачу та його дружині Оксані, вона активно вигравала тендери на відновлення доріг.

За даними аналітичної системи YouControl, у 2019—2021 роках компанія зі статутним капіталом у 2 000 грн отримала підрядів на 720 млн грн. Проте у 2022 році доходи БФ "Миколаївавтодор" впали до "символічних" 1,4 млн грн, а у липні 2023 року власником та директором ПП "БФ "Миколаївавтодор" став Дідар Амантаєв. Крім того, компанія змінила адресу реєстрації з Миколаєва на Київ, у столиці підприємство "прописалось" на вул. Бориспільскій, 9 і фактично "залягло" на дно.

Тепер замість підрядів ПП "БФ "Миколаїавтодор" в особі Дідара Амантаєва отримує фінансові претензії від фіскальних органів та енергетиків. Зокрема, у січні 2026 року Господарський суд міста Києва постановив стягнути з фірми 236,6 тис. грн на користь АТ "Миколаївобленерго". Причина – фірма отримала гроші за ремонт покриття для акціонерного товариства за 1,4 млн грн, проте не зареєструвала податкову накладну, через що енергетики втратили право на податковий кредит.

У лютому 2026 року той самий суд зобов'язав фірму Амантаєва сплатити 22,4 тис. грн пені за несвоєчасну сплату штрафу АМКУ. Санкції були накладені за те, що "БФ "Миколаївавтодор" ігнорував запити комітету та не надавав інформацію під час розслідувань порушень. У травні 2026 року податківці намагалися через суд стягнути з фірми 109,3 тис. грн, хоча пізніше ДПС відкликала позов.

Тим часом як Дідар Амантаєв став "обличчям" для невиконаних зобов'язань та боргів, колишні власники компанії – родина бізнесмена Шульгача отримує багатомільйонні контракти вже на інші компанії. А саме: ПП "Миколаївмагістраль" (власники стабільно використовують подібну назву), яке тільки за 2025-й і початок 2026 року отримала 30 контрактів на 982 млн грн, та ПП "Будівельна фірма Совар Груп", що за цей же час мала 95 підрядів на 209,6 млн грн.

Схема "паперової" сої: мільярдні обороти та компанія-оболонка

Ще один яскравий кейс у колекції Амантаєва – ТОВ "Менскорп". Офіційно цю львівську фірму казах очолив у травні 2023 року і одночасно змінив її назву з попередньої – ТОВ "Вайтера Трейд". Така "чистка" мала свої причини, адже під старим брендом компанія стала інструментом у масштабній податковій схемі, де контрагентом виступив потужний гравець агроринку – ТОВ "Соя-Біотек".

Це цілком реальне та відоме підприємство з Рівненщини, яке займається виробництвом олії та жирів. Одноосібним власником фірми є Сергій Проказюк, штат налічує майже 200 працівників, а доходи у 2025 році перевищили 2,5 млрд грн.

Проте компанія вдалась до сумнівної операції і нібито закупила у на той момент ще "Вайтера Трейд" ("Менскорп") насіння сої. Слідство встановило: фірма не мала ні виробничих запасів, ні складів, ні техніки, ні персоналу для постачання продукції. Метою угоди було штучне формування витрат для "Соя-Біотек" задля зменшення розміру податків.

Справа пройшла кілька інстанцій, а крапку в ній поставив у лютому 2026 року Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду. У рішенні (справа №918/403/25) прямо зазначено, що "Менскорп" ("Вайтера Трейд") було "створене фіктивно без мети здійснення господарської діяльності" та є "ризиковим об’єктом".

На момент оборудки "Менскорп" належав Юрію Шевченку – уродженцю села Курінь Чернігівської області. Й навіть те, що "підприємець" відійшов від справ майже відразу і передав фірму Амантаєву, не позбавило його від відповідальності.

Ще у вересні 2024 року Печерський районний суд міста Києва визнав Шевченка винним за ст. 205-1 КК України (підробка документів для реєстрації). На процесі він зізнався: два роки тому за винагороду в 6 000 грн зареєстрував на себе три фірми, зокрема і "Вайтера Трейд" ("Менскорп"), хоча і не збирався займатися бізнесом.

Фінал для "номінала" виявився таким: Шевченко уклав з прокурором угоду про визнання винуватості, яку затвердив суд. Йому призначили покарання у вигляді 2 років пробаційного нагляду. Тепер він зобов'язаний періодично з'являтися для реєстрації до органів пробації та не має права виїжджати за межі України без спеціального погодження.

Застава для топкорупціонера: "казахський слід" у ВАКС

Ще одна фірма — ТОВ "Венгейт", якою зараз володіє Амантаєв, дісталась йому у кінці вересня 2020 року абсолютно "пустою" – уставний фонд незадовго до передачі схуд з 925 тис. грн до 100 гривень. Всі активи компанії, якою на той момент керувала Ірина Попкова, витратила на заставу у гучній справі. Фігурантом, ймовірно, був начальник Слідчого управління фінансових розслідувань ДФС у Київській області Олександр Чепель, якого НАБУ затримало на хабарі у 50 тис. доларів. Гроші були винагородою за закриття кримінального провадження проти ювелірної фабрики.

Коли суд призначив Чепелю заставу у понад мільйон гривень, грошей у родини офіційно "не знайшлося" – захист навіть скаржився на скрутний стан. Мовляв, дружина підозрюваного працює звичайним вчителем, а він сам втратив роботу. Проте допомога прийшла від непримітної столичної фірми — ТОВ "Венгейт" надало майже 800 тис. гривень "як поворотну фінансову допомогу" адвокату Чепеля. Кошти були внесені як застава, що дозволило головному слідчому фіскальної служби вийти на волю. Пізніше адвокат навіть намагався через суд зменшити розмір застави, аргументуючи, що "Венгейт" (вже на чолі з Амантаєвим) вимагає повернути борг. Проте без успіху.

Наразі кругла сума зависла на рахунках ВАКС, оскільки справа Чепеля була зупинена у вересні 2022 року через його мобілізацію до лав ЗСУ. А Амантаєв отримав "оболонку", яку використали, аби скрити реальне походження сотень тисяч гривень та "злили".

Соняшник за фальшивками: "Келенторг" та податковий борг

Найбільш фатальною для казахського "фунта" стала діяльність ТОВ "Келенторг" (раніше – "Континент Постач"). Цю структуру створив "з нуля" у липні 2022 року мешканець Миколаївщини Володимир Драненко. Саме за його "каденції", з листопада 2022 по січень 2023 року, фірма провернула схему з експортом соняшнику до Болгарії за підробленими документами.

За довідками зерно було вирощено на полях Херсонщини підприємством "Луч Агро-Плюс". На цій підставі постачальник отримував пільгові сертифікати "EUR.1" і платив мито за ставкою 3,6% замість 10%. Коли митники перевірили дані, виявилося, що у "виробника" немає ні гектара землі, а документи – чиста фікція.

Коли у квітні 2023 року фірмою зацікавилися правоохоронці, Драненко оперативно передав актив Дідару Амантаєву. Разом із новим власником фірма отримала і теперішню назву – "Келенторг". І тепер вже новому власнику у травні 2025 року суд у Чернівцях виставив рахунок – штраф у 211 тис. грн за "старі гріхи" фірми. А вже на початку червня 2026 року Львівській окружний адміністративний суд виніс прецедентне рішення: через накопичений борг у розмірі понад 2 млн грн Амантаєву заборонили виїзд за межі України.

Проте цей успіх правосуддя виглядає сумнівним. Під час розгляду справи суд так і не зміг знайти казаха, адже телефони "Келенторга" не обслуговуються, електронні листи повертаються з помилкою, а засідання Амантаєв ігнорує. Невідомо, чи перебуває він взагалі на території нашої країни, а отже, з 2 млн грн податкового боргу держава може сміливо попрощатися. Тим часом реальні організатори схеми поки залишаються недосяжними для фіскальних претензій.

Система концентрується не на тих?

Як показує практика, Амантаєв не виняток. Він – лише один із десятків, а можливо й сотень номінальних власників, через яких український бізнес технічно відводить від себе судові спори, податкові претензії та кримінальні ризики. Згідно із дослідженнями YouControl, на травень 2026 року в Україні діє 233 "масових керівників" — директорів, що одночасно очолюють понад 50 компаній кожен! Сукупно ця невелика група людей управляє понад 39 тис. компаній. Найпопулярнішою формою для таких махінацій є ТОВ (91,6%), а основною сферою діяльності – оптова торгівля (22%).

Поки держава переслідує людей, чиї прізвища просто записані в реєстрі, а не тих, хто насправді контролює потоки, такі історії повторюватимуться знову і знову. А масштаби такого бізнесу вражають — виручка компаній, в яких "масові директори" одночасно є і власниками, склала майже 35 млрд грн. При цьому звітували про свої доходи тільки 732 фірми з понад 30 тисяч.

Саме тому поява в реєстрах фігур на кшталт Амантаєва мала б автоматично ставати червоним прапорцем для правоохоронної системи. Адже Постанова НБУ №65 прямо каже: "масові директори" — прямий індикатор компанії-оболонки і з високої вірогідністю говорить про її фіктивність. Як тільки на одну людину починають переписувати фірми – це не збіг, а чіткий сигнал, що реальні власники хочуть "зникнути" та вивести активи.

Тож і під приціл БЕБ, Податкової служби та СБУ подібні з Амантаєвим кейси мають потрапляти до того, як чергова фірми обросте боргами. Бо поки система концентрується на "номіналах" реальні бенефіціари створюють нові компанії і продовжують отримувати кошти з бюджету.

Проте наведені випадки мають стати й серйозним сигналом для українських "фунтів". Як відзначають юристи, за "винагороду" у 50-200 доларів такі директори з часом отримують реальні наслідки: судимості та мільйонні борги. Довести в суді, що ви лише "дали сфотографувати паспорт", практично неможливо – відповідатиме той, хто останній у реєстрі.

"Телеграф" й надалі розповідатиме про "фунтів", які дозволяють українському бізнесу уникати відповідальності за порушення. Не перемикайтеся.