Займався ветеринарією та контролем МАФів: що не так з призначенням голови Адміністрації морських портів України

Керівництво Мінрозвитку ігнорує власні публічні обіцянки та продовжує практику кулуарних призначень. Так, 10 лютого віцепрем’єр-міністр та очільник Мінрозвитку Олексій Кулеба без проведення анонсованого відкритого конкурсу затвердив Миколу Кравчука на посаді голови ДП Адміністрація морських портів України, хоча у статуті держпідприємства записано, що це мала б робити наглядова рада. Тільки от обіцяне Мінрозвитком формування наглядової ради також досі не відбулося.

Фактично, Кулеба одноосібним рішенням завів в АМПУ свого давнього соратника, якого "тягне" за собою з однієї посади на іншу. Кравчук раніше очолював Держслужбу морського і внутрішнього водного транспорту, а ще до цього працював у структурах столичної влади в період, коли Кулеба обіймав посаду першого заступника голови КМДА. Також саме Кулеба, за даними джерел, свого часу сприяв просуванню Кравчука на посаду голови Обухівської РДА.

Що не так із цією кадровою історією та ким насправді є новий очільник АМПУ Микола Кравчук, розбирався "Телеграф".

Стратегічна важливість і корупційна спокуса: дві сторони АМПУ

ДП Адміністрація морських портів України керує 13 морськими портами України через свої філії — адміністрації портів, забезпечуючи ремонт гідротехнічних споруд, управління державним майном, контроль глибин акваторій, координацію судноплавства, екологічний моніторинг та безпеку портової інфраструктури. Але АМПУ не лише оператор портової інфраструктури, а одна з ключових державних компаній, через яку проходять мільярдні потоки від портових зборів, днопоглиблення, буксирних послуг, оренди причалів та інших стратегічних сервісів. Фактично, саме АМПУ адмініструє інфраструктурний "каркас" морської логістики країни — галузі, від якої критично залежить експорт, валютна виручка та стійкість економіки в умовах війни.

Втім, упродовж останніх років ДП АМПУ неодноразово фігурувало у журналістських розслідуваннях і кримінальних провадженнях. Так, у 2018 році НАБУ та САП повідомляли про обвинувальні акти щодо восьми посадовців АМПУ у справі про розкрадання понад 247 млн грн під час закупівель із днопоглиблення. У 2019 році слідчі НАБУ і СБУ заявляли про викриття розтрати 20 мільйонів доларів США на схемах під час закупівель будівельних і ремонтних робіт, що замовляла АМПУ.

Один з останніх резонансних скандалів стосувався колишнього вже очільника АМПУ Олександра Семирги, якого Олексій Кулеба особисто представляв як керівника відомства лише рік тому — у січні 2025-го. За даними журналістів From-ua, які посилаються на дані НАБУ, Семирга нібито міг бути причетний до елітної контрабанди, вибудуваної навколо схем Тимура Міндіча. Вже після звільнення Семирги з АМПУ у листопаді 2025 року в його декларації виявили золоті злитки на сотні тисяч гривень, а у його дружини — сотні тисяч доларів та євро.

Пшик із перезавантаженням

У листопаді 2025 року Міністерство розвитку громад та територій заявило про "комплексне перезавантаження", яке, зокрема, мало б стосуватися стратегічних підприємств внутрішнього та морського транспорту. Нагадаємо, саме на той період припав пік скандалу у справі Міндіча — через обвинувачення у корупції було звільнене керівництво багатьох державних відомств та установ, а на рівні уряду заявлено про глобальне переформатування наглядових рад низки державних підприємств.

Ймовірно, Мінрозвитку також вирішило не пасти задніх і офіційно повідомило про звільнення керівництва Українського Дунайського Пароплавства та Адміністрації морських портів України. Одночасно у своїй заяві Мінрозвитку наголосило, що ініціює створення наглядової ради в АМПУ, яка, цитуємо: "забезпечить прозорість корпоративного управління, стратегічний контроль та відповідність діяльності підприємства міжнародним стандартам та викликам сьогодення".

За кілька тижнів, у грудні 2025 року, заступник Кулеби Андрій Кашуба повідомив, що процес створення Наглядової ради нібито вже розпочався. "Вже підписано наказ щодо відновлення роботи наглядової ради та запуску необхідних процедур згідно з порядком щодо відбору", — заявив він під час заходу "Інфраструктурний день 2025" Європейської бізнес асоціації.

Та додав, що також заплановано проведення відкритого конкурсу на посаду керівника АМПУ, яку на той час очолював виконувач обов’язків (після Олександра Семирги відомством кілька місяців керував Юрій Литвин. — Ред.).

Ми зараз так детально розповідаємо про усі ці рухи Мінрозвитку навколо АМПУ не лише через те, що створення наглядових рад і публічність призначення очільників на держпідприємства критичного сектору є вкрай важливим в контексті воєнного сьогодення, і особливо на фоні тих масштабних порушень, що відбувалися, наприклад, в державному "Енергоатомі". А ще й тому, що усе це прямо передбачено чинним статутом ДП Адміністрація морських портів України.

Зокрема, у свіжій редакції Статуту АМПУ від 04.11.2025 прямо вказано (цитуємо відповідні пункти):

Структура управління Підприємством є дворівнева.

46. Органами управління Підприємства є:

• Голова Підприємства;
• наглядова рада.

***

Голова Підприємства

50. Управління Підприємством відповідно до повноважень, визначених законодавством та Статутом Підприємства, здійснюється Головою Підприємства, який призначається на посаду наглядовою радою Підприємства.

Та попри заявлену прозорість і вимоги статуту АМПУ, на практиці всі заяви Мінрозвитку про "перезавантаження" та "прозорість корпоративного управління" залишилося на рівні порожніх декларацій. Наглядова рада АМПУ станом на лютий 2026 року так і не була сформована, а про відкритий конкурс на призначення керівника держпідприємства, схоже, забули.

На сайті Адміністрації морпортів 10 лютого просто з’явилося сухе повідомлення про призначення очільником цього ДП Миколи Кравчука. При цьому він офіційно вказаний саме як голова держпідприємства, тобто навіть не як виконувач обов’язків.

Звичайно, таке кулуарне призначення в умовах війни можна формально виправдати законодавством, яке це дозволяє, зокрема, відповідними положеннями закону "Про правовий режим воєнного стану".

Але тоді виникає логічне запитання: навіщо були всі ці численні обіцянки, завіряння у прозорості та відкритості, якщо керівництво стратегічного держпідприємства, яке контролює мільярдні потоки та критично важливу інфраструктуру, призначають "втемну"? І взагалі, чому на цю посаду Кулеба вирішив призначити саме Миколу Кравчука?

Ні разу не морський, а просто "свій" Кравчук

Напевно, "таємне" призначення Кравчука можна було б і виправдати, якби він був знаним фахівцем у морській справі. Та насправді його досвід у сфері портової логістики обмежується досить коротким (з листопада 2024 року) перебуванням на посаді спершу заступника, а потім т.в.о. голови Держслужби морського та внутрішнього водного транспорту.

Що стосується попередньої біографії Кравчука, то він, схоже, займався чим завгодно, крім моря: туризмом, ветеринарією, контролем МАФів, навіть встиг покерувати районною адміністрацією.

• Так, протягом 2011—2021 років Микола Кравчук працював у Київському туристичному готелі "Дружба", що через ПрАТ "Укрпрофтур" перебуває у власності Федерації профспілок України, і дослужився там до посади заступника директора;
• Кілька місяців у 2022 році був заступником директора КП "Київська міська лікарня ветеринарної медицини";
• З травня 2022-го по травень 2023 року працював спершу заступником керівника, а потім і керівником КП "Київблагоустрій";
• Ще за рік, у травні 2023 року, був призначений головою Обухівської РДА;
• У листопаді 2024 року несподівано перебрався до Держслужби морського та внутрішнього водного транспорту.

І тут не важко помітити, що кар’єрні шляхи Кулеби та Кравчука досить тісно переплітаються. Коли Кулеба потрапив у перші заступники голови КМДА, Кравчук працював у комунальних підприємствах столиці. Коли Кулеба був очільником Київської ОДА, Кравчуку "пощастило" очолити Обухівську РДА. До речі, після цього призначення джерела прямо вказували на те, що Кравчук – "чиста креатура Кулеби, його вертикаль, горизонталь і підзвітність".

Ну а після призначення Кулеби віцепрем’єром та інфраструктурним міністром кар’єрний шлях Кравчука також зробив "несподіваний поворот" і привів його спершу до Держслужби морського та водного транспорту, а зараз до Адміністрації морських портів України.

І якщо така синхронність кадрових переміщень не виглядає, як просування на ключові посади не за принципом фахової відповідності, а за принципом "своєї людини", то складно сказати, що саме вона тоді нагадує. А такі рішення (без незалежної конкурсної процедури та зовнішнього інституційного контролю) створюють ризики, що головним стає не професійний досвід кандидата, а передовсім його політична лояльність до суб’єкта призначення.

Бек-офіс замість наглядової ради?

Нещодавно народний депутат Олексій Гончаренко повідомив, що на базі Адміністрації морських портів України починається формування так званого "бек-офісу", який, за його словами, отримує реальний вплив на управління державною компанією. Все це, на думку Гончаренка, надто нагадує схему, яка була розкрита під час справи "Мідас".

"В Адміністрації морпортів, яка є головною держкомпанією в роботі українських портів, створюють бек-офіс. Принцип майже такий самий, як у Міндіча з Енергоатомом. З реального керівника роблять формального, або підкупом, або тиснуть з міністерства та по лінії силовиків. До нього заводяться радники, які реально здійснюють управління. Віцепрем’єр Кулеба та його зами створили вже "офіс радників апарату управління", — повідомив Гончаренко та пообіцяв незабаром оприлюднити подробиці зазначеної схеми.

І якщо у подібних заявах є зерно правди, то в цьому контексті призначення Миколи Кравчука вже не виглядає поодиноким кадровим рішенням чи вимушеним кроком воєнного часу. А цілком може бути частиною більш комплексної моделі ручного управління стратегічним держпідприємством — без наглядової ради, без конкурсу і без інституційних запобіжників.

Адже за відсутності незалежного органу корпоративного контролю будь-який формально призначений керівник ризикує перетворитися лише на адміністративну "вивіску", тоді як реальні управлінські важелі можуть концентруватися поза межами передбаченої статутом системи стримувань і противаг.

А коли мова йде про підприємство на кшталт Адміністрації морських портів України, питання вже виходить далеко за рамки суто кадрової політики та стосується принципів управління державними активами в цілому.

"Телеграф" уважно спостерігатиме, чи стане АМПУ прикладом реального реформування корпоративного управління, про яке так багато говорили у Мінрозвитку, чи ж навпаки черговою ілюстрацією того, як стратегічні держпідприємства переходять під неформальний контроль через "своїх" менеджерів. Не перемикайтеся.