Старість — не вирок. Найкращі фільми про мотивацію для зрілих людей

Уроки життя від Джека Ніколсона та Роберта Де Ніро

Як розпочати нове життя на пенсії, коли здається, що все найкраще позаду? "Телеграф" зібрав для своїх читачів найкращі фільми-антидепресанти, які допоможуть знайти новий сенс життя після 60-ти.

"Список останніх бажань"

Двоє літніх чоловіків із полярно різними долями опиняються сусідами в онкологічній палаті. Один — автомеханік, який усе життя присвятив родині, а інший — цинічний мільярдер, власник тієї самої лікарні. (Їхні ролі виконують Морган Фрімен і Джек Ніколсон.) Дізнавшись про близький кінець, вони вирішують не витрачати решту днів на процедури, що стали марними, а втекти, щоб виконати список своїх найбожевільніших бажань — "поки не зіграли в ящик".

Фільм блискуче показує, що відкрити для себе прості людські радості й почати жити заново можна навіть на фінішній прямій. Герої стрибають із парашутом, ганяють на ретроавтівках і мандрують світом, але головні відкриття роблять усередині себе — про прощення, дружбу й про те, що насправді важливо залишити після себе.

Емоційна кульмінація фільму — сцена, в якій герой Джека Ніколсона нарешті наважується постукати у двері своєї доньки, з якою не спілкувався багато років. Увесь шлях ми бачили в ньому циніка й егоїста, але тут він постає просто уразливим старим, який боїться, що його відкинуть. Це мить повної спокути персонажа. "Поки не зіграв у ящик" — життєствердне кіно з великим акторським дуетом, яке, попри тему смерті, залишає дуже світле враження.

"Стажер"

70-річний вдівець у блискучому виконанні Роберта Де Ніро розуміє, що вихід на пенсію — це не кінець, а можливість спробувати щось нове. Він стає старшим стажистом в інтернет-магазині модного одягу під керівництвом молодої й амбітної героїні Енн Гетевей ("Диявол носить Prada").

Гумор фільму багато в чому побудований на конфлікті поколінь і технологій. Так, герой Роберта Де Ніро ходить на роботу в строгому костюмі з класичним "дипломатом", тоді як усі навколо — у худі та кедах. Він не розуміє сучасного офісного сленгу й методів роботи стартапу, але навчається всього нового з гідністю. І хоча його старомодна галантність виглядає комічно, зрештою манери немолодого "стажера" та його професіоналізм підкорюють усіх. Літній герой стає душею молодого колективу й наставником для колег, які годяться йому у внуки.

Цікаво, що цей фільм серйозно вплинув на корпоративну культуру. У США багато компаній, зокрема такі гіганти, як GM, Boeing і Microsoft, почали активніше впроваджувати програми для вікових фахівців, посилаючись на те, що "досвід ніколи не старіє" (таким було рекламне гасло фільму).

"Друге життя Уве"

59-річний Уве Ліндаль — буркотливий і педантичний мешканець шведської провінції. Пів року тому померла його дружина Соня — єдина, хто його розуміла й любила, а на роботі, де він працював 43 роки, героя відправляють на пенсію. "До неї життя не було — і після неї його немає", — каже Уве, згадуючи дружину. Старий вирішує, що в цьому світі його більше нічого не тримає. Та кожна спроба Уве піти з життя обертається історією про те, чому життя взагалі має сенс.

Психологи інколи рекомендують цей фільм як приклад того, що соціальна ізоляція лікується лише участю в житті інших людей. У Швеції та США після виходу "Другого життя Уве" багато людей почали частіше звертати увагу на своїх літніх буркотливих сусідів, які нерідко ховають за агресією глибоку самотність і суїцидальні думки.

Багато глядачів, які тяжко переживали втрату чоловіка/дружини або батьків, пишуть у відгуках на Reddit чи Goodreads, що "Друге життя Уве" допомогло їм змиритися зі своїм горем. Люди бачать в Уве себе — власну замкнутість і небажання жити без коханої людини. Але, спостерігаючи, як Уве знаходить новий сенс у допомозі іншим, теж потроху відкриваються світові.

Раніше "Телеграф" писав про три найкращі короткометражні фільми України.