Повний зал і оркестр: Odyssay розповів, як провів сольник у Палаці спорту

Шоу готувалося декілька місяців

В останній день зими в київському Палаці спорту відбувся великий сольний концерт Odyssay — українського електронного артиста, який працює на перетині танцювальної музики та масштабних лайв-проєктів з оркестром. Повний зал, складна технічна синхронізація електроніки й живого звучання — усе це стало частиною події.

Одразу після концерту "Телеграф" поспілкував з Odyssay (Максим Єрмаков).

— Максиме, які були твої відчуття в першу секунду, коли ти вийшов на сцену?

— Перша секунда — найхвилюючіша. Ти ще навіть не знаєш, як правильно відкрити рот у мікрофон, і думаєш лише про одне: як би не спіткнутися і стати саме там, де треба.

— Чи був у тебе мандраж перед виходом і як ти з ним боровся?

— Якщо чесно, я дуже сильно хвилювався останні три місяці перед цим івентом. Була колосальна підготовка. Ми зробили те, чого я ніколи не робив раніше, саме в технічному плані. До нас приїхали хлопці з Іспанії, які повністю керували продакшеном у залі: світлом та екранами. Це була величезна робота всієї команди — менеджменту, First Concert Agency та всієї технічної групи.

— Шоу було справді масштабним. Будувати такі проєкти з нуля зараз в Україні — це великий ризик. Наскільки складно було на це наважитися?

— Коли ми починали цей проєкт, багато хто не вірив, що ми зберемо людей, будемо відвертими. Я не попартист, мої пісні крутяться переважно на електронних танцювальних радіостанціях, але не масово. Тому зробити такий івент — це не просто ризик, для цього треба мати якесь бачення і, в першу чергу, вірити в це. Ми повірили, зробили виклик самі собі. Але сьогодні, коли я піднявся на сцену і побачив повний зал, я зрозумів: людям зараз дуже не вистачає чогось світлого, хочеться відволіктися після цієї важкої зими. Я намагався не просто відволікти людей, а наповнити весь зал разом з оркестром GosOrchestra. Сподіваюся, нам вдалося.

— Щодо технічної частини — ти виступав з оркестром. Це було дуже злагоджено. Наскільки складно технічно поєднати електроніку та живий оркестр?

— Це одне з найскладніших завдань у такій комбінації. Саме аранжування електронного треку вже дуже насичене, і додавати туди щось зверху потрібно так, щоб це було не "занадто". Це треба зробити зі смаком. Ми працювали над цими аранжуваннями близько чотирьох місяців разом з аранжувальником, який розписував усі партитури.

У нас повна синхронізація: оркестр точно потрапляє куди треба, він не грає раніше чи пізніше. Я виступаю не просто через діджейську програму — у мене цілий лайв-сет, з якого я передаю багато технічної інформації безпосередньо оркестру, щоб вони мали змогу точно синхронізуватися з моїм лайвом.

— Яка твоя професійна мета чи мрія на сьогодні?

— Прокидатися кожного дня і не чути вибухів за вікном — це мрія. А професійна мета — продовжувати ставити собі складні виклики, робити кроки вперед і ніколи не зупинятися.