У світі хейтять новий "Буремний перевал": що з ним не так та чи варто дивитися його в кіно

Екранізація роману досить сильно відрізняється від оригіналу

Уже кілька днів в Україні в кіно показують екранізацію відомого роману Емілі Бронте "Буремний перевал". Однак відгуку у мережі досить різні, переважна більшість тих, хто читав книгу, незадоволені фільмом.

"Телеграф" вирішив розібратись, чи дійсно слід витрачати понад 2 години часу та гроші на перегляд фільму в кіно, та що з ним не так. Зауважимо, що є кілька екранізацій "Буремного перевалу" і однією з найкращих вважаються серіал з Томом Гарді 2009 року режисера Кокі Гедройца.

Що не так з новим "Буремним перевалом"

Роман Емелі Бронте "Буремний перевал" — це єдина видана її робота. У 1847 році після публікації роман отримав купу негативних та несхвальних відгуків, адже вважався занадто похмурим та драматичним. Але з часом ця робота Бронте стала класикою англійської літератури та улюбленою книгою мільйонів. Враховуючи те, що світ знає кілька відомих робіт сестер Бронте, "Гордість та упередження", "Джейн Ейр". "Буремний перевал" на їхньому тлі дійсно виглядає готичним та похмурим.

Однак сучасна екранізація 2026 року суттєво відрізняється від книги: починаючи з сюжету та закінчуючи загальним враженням. У фільмі Джейкоб Елорді грає Гіткліфа, а Марго Роббі — Кетрін. Чимало яскравих барв та сцен сексу, чого в класичному романі не було. Саме це й обурило більшість глядачів. Окрім того, сам роман навіює відчуття душевної нестабільності більшості персонажів, у фільмі вона також присутня.

Дехто з глядачів знайшов цю атмосферу нездоровою та гнітючою, однак насправді вона є й в романі. Тому обізнані глядачі та читачі, йдучи на фільм, мають розуміти, що це не просто гарна історія кохання з трагічним кінцем. Фактично "Буремний перевал" — це психоемоційно важкий фільм, який залишає осад надовго. І тут йдеться не тільки про відверто огидні сцени, а про загальну атмосферу.

Чому фільм вийшов не таким як роман

Режисерка та співпродюсерка кінокартини Еміралд Фіннелл в одному з інтерв'ю казала, що екранізація "Буремного перевалу" 2026 — це новий погляд на класичний роман. Усі сцени сексу, насильства тощо, навмисно створені. Фіннелл наголошувала, що саме так вона бачила цей роман, коли читала його вперше ще підлітком, тому намагалась відтворити роман так, щоб глядачі отримали правильні враження.

Які відгуки на "Буремний перевал" та рейтинг

У більшості кінотеатрів України фільм має рейтинг 6-7 балів з десяти, що досить непогано, враховуючи хвилю хейту, яку отримала картина. Адже окрім претензій до акторського касту, глядачі подекуди не оцінили нове бачення.

Відгуки:

• Памʼятаю, після прочитання книги, я мала таке гнітюче відчуття, і там зовсім не було таких приколів, як у цьому фільмі. У книзі вражала ось ця жорстокість, залежність, клітка, з якої не вибратись ні морально, ні фізично… здається, ніби цим фільмом хотіли вразити своєю атмосферою, додаючи якісь вкиди, які зовсім не потрібні, бо не в цьому суть.

• Йеее, те саме. Я дуже люблю книгу, а це чисто тіктоківський фільм вийшов, щоб нарізки під музику кидати.

• Ну в книзі всі були складними і нестабільними, але в книзі було багато чого окрім цього, а от у фільмі, здається, ні.

• Незважаючи на всі численні зміни та свободи, "Грозовий перевал" – це просто візуально розкішний, але емоційно порожній фільм.

• Простіше кажучи, "Грозовий перевал" Емеральд Феннелл повністю втрачає суть оригінальної історії.

• Окрім того, що Феннелл ігнорує готичний переслідувальний елемент та інші важливі елементи, фільм залитий червоним, ніби вона щойно дійшла до розділу про кольори в кіношколі, та незрілий погляд на сексуальність, який жахливо закочує очі, а не викликає подій.

• Часто здається, що ми дивимося відеоілюстрацію брудних фантазій, намальованих на полях підручника з природознавства нудьгуючим учнем середньої школи.

Але були й позитивні відгуки:

• Мені сподобався фільм, вважаю, що атмосферу та книгу досить добре передано, хоч місцями і нетрадиційно, але це й класно.

• Від "Буремного перевалу" я залишилась під враженням. Хтось казав, що Кетрін не вистачило істеричності і вона не дотягує до своєї книжкової версії, але, на мою думку, всього їй вистачає. Інше питання Гіткліф — у ньому мені відчулась якась недоконаність. Сам фільм соковитий, бо насичений яскравими сценами, які подекуди наче гіперболізовані, та, може, так і треба. Сюжет всім добре знайоме нещасливе кохання. Тож глянути варто.

Раніше "Телеграф" розповідав, які українські короткометражки можна переглянути поки є світло.