У Зеленського є своя стратегія, а в Путіна – проблеми з елітами: про що говорили за лаштунками саміту в Анкарі

Декларація за підсумками саміту НАТО в Анкарі вперше з 2024 року містить окремий блок, присвячений Україні.

"Україна робить вагомий внесок у безпеку євроатлантичного простору, і союзники єдині у своїй непохитній підтримці України в її боротьбі за захист свободи, суверенітету та територіальної цілісності", — йдеться у документі, який ретельно узгоджується 32 країнами-членами за кілька днів до самої події.

Ця підтримка підкріплена солідною фінансовою рамкою: на наступні півтора року Європа та Канада зобов'язалися надати щонайменше 140 мільярдів євро у вигляді військової техніки, допомоги та навчання. "Телеграф" раніше пояснював, що це не нові кошти, а радше фінансові гарантії. Зокрема, сума вже включає військову частину кредиту від Європейського Союзу, перший транш якого спрямували на закупівлю безпілотників.

Натомість з боку США важливим був сам факт згоди на такі формулювання в комюніке. Зокрема, речення про те, що Україна — не лише отримувач допомоги, а й її контрибутор.

Загалом можна констатувати, що Сполучені Штати як країна, яка традиційно на боці сильних, бачить, що Україна здатна не лише тримати удар, а й диктувати власні умови на полі бою за наявності належних ресурсів.

Вашингтон навіть "за" удари по об’єктах на території РФ. У США вважають, що такі атаки не лише підривають російську економіку та військову логістику, а й створюють дедалі більший політичний тиск на Кремль. Далекобійні санкції встигли вразити й Дональда Трампа.

"Це ескалація, яка може привести до кінця війни", — заявив американський лідер під час зустрічі із Володимиром Зеленським в Анкарі.

"Це ускладнює здатність Москви підтримувати наступальні операції на фронті та спричиняє дедалі більше невдоволення всередині російського суспільства", — аналізує високопосадовець НАТО.

Зараз Сили оборони України можуть завдавати ударів по об'єктах на відстані до 200 кілометрів від лінії фронту. "Ці удари, ймовірно, є одним із головних чинників успішних локальних українських контратак", — описує високопосадовець Альянсу.

Натомість російські війська у червні просувалися в середньому лише на 3,79 квадратних кілометри на добу. У цей самий період минулого року середній показник становив близько 16 квадратних кілометрів на добу. Тобто темпи просування скоротилися приблизно у чотири рази.

На Заході не бачать ознак підготовки масштабного нового наступу Росії. Утім Кремль досі не відмовляється від своїх цілей.

"Заяви Володимира Путіна та інших високопосадовців свідчать, що Росія й далі наполягає на своїх початкових територіальних вимогах, вимагає нейтрального статусу України та продовжує говорити про так звані "першопричини" війни.

Водночас дедалі більше людей у Росії, можливо, вже не впевнені, що час працює на їхню користь. Українські удари, міжнародні санкції та власні помилки Москви дають результат", — описує один зі співрозмовників в НАТО.

Так, представники російських еліт у Санкт-Петербурзі та Москві спостерігають пожежі на нафтопереробних заводах поблизу своїх міст. Росіяни зіштовхуються з суттєвими обмеженнями на купівлю бензину навіть у столиці.

"Ми також маємо повідомлення про те, що деякі представники еліт уже називають це "війною Путіна", а не своєю війною", — вказує спікер.

Російська економіка опинилася у найгіршому стані за весь період правління Володимира Путіна. Показовий факт: уже за перший квартал 2026 року дефіцит федерального бюджету перевищив річний план.

Хоча найімовірнішим сценарієм на найближчі шість місяців залишається позиційна війна, в НАТО говорять про унікальний шанс.

"Існує рідкісне "вікно можливостей" тривалістю від шести до дев’яти місяців, протягом якого Україна може й надалі перехоплювати ініціативу на полі бою — за умови, що матиме необхідні ресурси", — зазначає інший високопоставлений чиновник Північноатлантичного альянсу.

Київ послідовно просить союзників зосередити допомогу на п'яти ключових напрямах. Передусім йдеться про посилення протиповітряної оборони, постачання безпілотників, адаптованих до роботи безпосередньо біля лінії фронту, далекобійних артилерійських боєприпасів, засобів радіоелектронної боротьби, а також підтримку енергетичного сектору України.

Чому саме цей період? За оцінками української сторони, впродовж цього часу Росія здатна наздогнати її за темпами інновацій та мобілізації. Тож задача союзників — не дати Україні відстати.

Допомогти з цим має механізм PURL (Пріоритетний список потреб України українською), який включає ті види озброєння, які Сполучені Штати можуть швидко поставити зі своїх складів. Серед іншого він гарантує оперативне постачання Україні ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Як відомо, за пакети американського озброєння платять європейські держави та Канада.

За оцінками, які лунали за закритими дверима, якщо фінансування по PURL триватиме, варто чекати "передбачувані й стабільні поставки ракет-перехоплювачів зі Сполучених Штатів".

"Звісно, перехоплювачів ніколи не буде достатньо, щоб збити абсолютно кожну балістичну ракету, яку Росія потенційно може застосувати проти України. Але їх буде достатньо, щоб реально впливати на ситуацію на полі бою, а також допомагати захищати цивільну інфраструктуру та інші ключові об’єкти, які Україна вважає необхідним обороняти".

У НАТО додають, що PURL відіграє вирішальну роль у "стратегії президента Зеленського", спрямованій на примус Росії до миру.

За даними "Телеграфу", українські посадовці повідомили партнерам, що кілька нещодавніх територіальних успіхів Сил оборони стали можливими безпосередньо завдяки поставкам вироблених в США спроможностей.

"Україна створила вікно можливостей і змусила Росію перейти до оборони у військовому плані. Зараз ми бачимо реальну можливість змусити РФ сісти за стіл переговорів", — підсумовує високопоставлений представник Альянсу.

Союзники більше не говорять про те, чи здатен Київ вистояти. Питання вже в тому, чи зможуть вони самі достатньо швидко надати ресурси, аби Україна зберегла стратегічну перевагу.