Лукашенко перевзувся у повітрі: що змусило главу Білорусі вибачатися перед Зеленським

Експерти проаналізували дивні висловлювання білоруського диктатора

У новому інтерв’ю глава Білорусі Олександр Лукашенко несподівано змінив тон щодо України та навіть перепросив президента України Володимира Зеленського. Примітно, що розмова транслювалася на 400 мільйонів глядачів у 150 країнах англійською та арабською мовою і була орієнтована не на білоруську аудиторію. Постає питання: що ж змусило Лукашенка змінити риторику щодо України?

Про це "Телеграф" запитав експертів.

Лукашенко боїться припинення діалогу із Заходом

Білоруський політолог Дмитро Болкунець у коментарі "Телеграфу" заявив, що насамперед Мінськ намагається зберегти для себе вікно можливостей для майбутнього діалогу із Заходом, як із США, так і з європейськими країнами.

"Тому останнім часом ми чуємо заяви про миролюбність, неприпустимість ескалації та навіть елементи примирливої риторики на адресу України. Лукашенко явно хоче показати себе не учасником конфлікту, а політиком, який нібито стримує його подальше розширення", – пояснив експерт.

Він регулярно наголошує, що Путін фактично підштовхує Білорусь до більш активного залучення до війни, тоді як сам Лукашенко цього не хоче, акцентував політолог. "Сам факт подібних заяв свідчить про прагнення Мінська дистанціюватися від найбільш ризикованих сценаріїв та сформувати на Заході образ самостійного гравця", – сказав політолог.

"Важливо і те, що подібні сигнали адресовані не так внутрішньої білоруської аудиторії, як західним політикам, експертній спільноті та англомовним ЗМІ. Головне завдання цієї риторики — знизити міжнародний тиск на Мінськ, зберегти простір для дипломатичного маневру і залишити можливість для майбутньої нормалізації його відносин із Заходом", — зазначив політолог.

Мінську потрібен транзит для калійних добрив

Політолог, юрист-міжнародник Роман Єделєв наголосив, що існує інтрига щодо литовського дозволу на транзит білоруських калійних добрив у морський порт у Клайпеді. Адже США вже зняли санкції, але скористатися цим без транзиту через Литву чи Україну неможливо. Примирливу риторику Лукашенка для міжнародної аудиторії експерт пов’язує саме із цим.

Український експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", головний редактор журналу "Чорноморська безпека" Михайло Гончар погоджується з тим, що транзит для калійних добрив є однією з причин різкої зміни поведінки білоруського диктатора.

"Мінську необхідно відновити експортні потоки, перш за все, калійних добрив через Балтію та Україну. Наскільки це важливо, можна судити з того, що Лукашенко вмовив адміністрацію США просити Київ і балтійські столиці розблокувати традиційні експортні маршрути для білоруських міндобрив, які також потрібні і Трампу для підвищення популярності серед американських фермерів незадовго до проміжних виборів у листопаді", — нагадує він.

Чинник Китаю відіграє важливу роль

Гончар також назвав ще одну важливу причину – це врахування інтересів Китаю. Пекін зацікавлений, щоб гілка "Одного поясу, одного шляху" через Росію та Білорусь до Європи справно функціонувала. Мається на увазі контейнерний трафік китайської продукції до Європи.

Якщо раптом Мінськ вирішить вступити у війну проти України на стороні Москви, це за нинішніх технологічних можливостей ЗСУ означає логістичну катастрофу для трансбілоруського маршруту контейнерних перевезень з Китаю, що зовсім не потрібне останньому.

Експерт-міжнародник також звернув увагу на недавній візит віцепрезидента КНР Хань Чжена до Білорусі в особистому привітанні від глави країни Сі Цзіньпіна. Високопосадовець підтвердив підтримку Китаєм білоруського суверенітету, безпеки та розвитку. Окремо зазначалася реалізація домовленостей між главами держав та розвиток проєктів у рамках "Пояса та шляху".

"У китайській системі влади віцепрезидент використовується для передачі особливо важливих політичних сигналів. Тому можна припустити, що Пекін прагнув підтвердити, що Білорусь залишається важливим елементом китайської політики в Європі та ключовою ланкою сухопутного маршруту "Пояс та шлях", але при цьому має поводитися належним чином", — пояснив Гончар.

У відносинах Білорусі з Росією все складно

Експерт-міжнародник вважає, що російська економіка йде на дно і тягне туди ж білоруську. У I кварталі 2026 року уповільнення економіки РФ вже негативно вплинуло на білоруське виробництво та експорт, понад дві третини якого зав’язано на російський ринок. Партнери з РФ не можуть справно платити за білоруську продукцію, вимагають знижок та відстрочок оплати.

Після втрати доступу до балтійських та українських маршрутів, Білорусь практично повністю залежить від російської транспортної інфраструктури, зазначає Гончар. Через порти РФ йде експорт калійних добрив, нафтопродуктів, значної частини промислової продукції. Росія прямо чи опосередковано контролює логістику до 90% білоруського експорту. Це означає, що Москва має потужний важіль впливу на Мінськ, а отже диверсифікація зовнішньої торгівлі та логістики є необхідною.

"При цьому слід розуміти, що з погляду Кремля Білорусь має величезне стратегічне значення. Для Москви її пряма участь у війні означала б відкриття другого фронту, додаткового спрямування тиску на північ України та необхідність для Києва перерозподіляти військові ресурси. Тому зацікавленість Росії у глибшому залученні Мінська виглядає цілком логічною", — вважає Болкунець.

На думку Єделєва, Лукашенко не хоче остаточного перетворення Білорусі на регіон РФ та не погоджується з роллю звичайного російського губернатора. Він намагається створювати враження, що має суб’єктність і може говорити щось відмінне від того, що говорить московська верхівка.

Візит Тихановської до України спрацював?

Разом з тим, примітно, що недавній візит Світлани Тихановської до Києва викликав не чергову істерику, а примирливий тон. Щось на кшталт батьківських настанов, типу діти можуть помилятися. Як зазначив Єделєв, видається, у Лукашенка справді є надія, що йому вдасться знову вийти на прямий контакт з українською владою.

"Не слід ігнорувати факт переорієнтації Києва на білоруську опозицію, яка, звичайно, викликає у Лукашенка негативну реакцію і при цьому побоювання, як би він цього не приховував", – зауважив Гончар.

Чи варто довіряти заявам Лукашенка?

На думку Болкунца, до заяв Лукашенка необхідно ставитись вкрай обережно. За роки свого правління глава Білорусі неодноразово демонстрував здатність робити заяви, що виключають одне одну, буквально протягом кількох хвилин.

"Іноді складається враження, що в одному інтерв’ю він здатен одночасно озвучити кілька несумісних політичних позицій. Тому серйозний аналіз має спиратися не на його слова, а на реальні дії", – пояснив білоруський експерт.

За його словами, спроби шукати в кожному висловлюванні Лукашенка струнку та послідовну логіку заводять аналітиків у глухий кут. Деякі його виступи часом більше нагадують матеріал вивчення спеціалістами профільних медичних напрямів.

Своєю чергою Роман Єделєв упевнений, що висловлювання Лукашенка – не щирі. На його думку, відчувається, що Білорусь зараз перебуває у залежній позиції. Він також наголосив на суперечливості заяв керівника сусідньої країни, який уже багато років в один день виступає в унісон із Кремлем, а вже наступного – всупереч політиці Москви.

Що сказав глава Білорусі

Олександр Лукашенко заявив в ефірі Al Arabia, що можливо "переборщив", а його висловлювання були реакцією на нібито слова Зеленського про можливі удари по території Білорусі та потенційні цілі в країні.

"Я розумів: людина перебуває під таким пресом, молода людина, недосвідчена, вона не військова людина. Може, щось у голові не спрацювало. Я мовчав. Але коли мені почали погрожувати, я змушений був відповісти", – сказав Лукашенко.

Він додав, що "якщо Володимир Олександрович образився, я перепрошую його за ці слова". Також глава Білорусі засумнівався, чи варто було відповідати настільки різко з огляду на те, що він таки воює.

"Але, з іншого боку, він має розуміти, у нас часто кажуть: як співають, так і відспівують. Тим більше він чудово розуміє, що з боку Білорусі, і особливо з мого боку, на якісь військові дії чекати не варто", – резюмував Лукашенко.

Раніше кандидат історичних наук, директор програми російських та білоруських студій Ради зовнішньої політики "Українська призма" Ярослав Чорногор розповів, чи справді Білорусь хоче змінити бік, чи це лише політична гра.