Лукашенко хоче "танцювати з двома монстрами": на Заході пояснили мету Мінська щодо України

Володимир Зеленський відкрито заявляє про спроби Росії ще більше втягнути Білорусь у війну проти України. Та поки диктатор Олександр Лукашенко марить про поїздку до Києва, в українській столиці вперше прийняли лідерку білоруських демократичних сил Світлану Тихановську.

Що все це означає — "Телеграфу" розповіли західні експерти.

Як пояснює німецький аналітик, засновник Brussels Freedom Hub Роланд Фройденштайн, самопроголошений президент Білорусі роками грав у гру під назвою "танець із двома монстрами".

"Один із цих монстрів — Путін, а інший — скажімо, колективний Захід. Лукашенко довгий час вважав, що може отримати для себе і свого режиму певні вигоди, балансуючи між ними.

Гадаю, ця гра закінчилася лише у серпні 2020 року, коли люди повстали проти його режиму. Протягом кількох місяців здавалося, що зміна влади та крах Лукашенка цілком можливі. Саме тоді його врятував Путін — за допомогою силовиків, спецслужб, Росгвардії та інших структур", — нагадує аналітик.

Відтоді Лукашенко "вів танці" лише з російським диктатором. Однак за останній рік ситуація зазнала змін, багато в чому — через підхід США.

"За президента Дональда Трампа американська адміністрація певною мірою почала шукати контакт із Білоруссю та послабила санкції. В обмін було досягнуто звільнення низки політичних в’язнів, зокрема Сергія Тихановського — чоловіка Світлани Тихановської, яка нині є значно відомішою на міжнародній арені.

Тож Лукашенко раптом відчув нову ситуацію, в якій він може хоча б частково повернутися до своєї старої гри. Думаю, саме тому він став трохи сміливішим у міжнародних контактах", — пояснює Фройденштайн.

Паралельно активізувалися розмови про використання Білорусі як плацдарму для нападу на Україну.

"У соціальних мережах та інших інформаційних просторах чітко помітні зусилля російських блогерів створити образ нібито української загрози для Білорусі. Це, звичайно, абсолютно абсурдно.

Проте це можна розуміти як підготовку бази для можливих російських атак із території Білорусі", — вважає німецький аналітик.

Експертка Центру європейських політичних досліджень (CEPS) у Брюсселі Тінатін Ахвледіані звертає увагу на те, що російська військова присутність у Білорусі, зокрема недавнє розміщення ядерного озброєння, підвищують ризики ескалації.

Так, у травні в рамках нібито навчань ядерних сил на території Республіки було розгорнуто російські ракети Іскандер-М з відповідними боєприпасами.

За даними української сторони, паралельно російський Генштаб активно прораховує операції наступальних дій у бік півночі України.

Можливо, саме це послугувало тригером для першого за чотири роки дзвінка президента Франції Еммануеля Макрона до Олександр Лукашенка.

"Головною метою контакту, ймовірно, є стримування — попередження Білорусі від глибшого військового залучення у війну при одночасному збереженні відкритих дипломатичних каналів.

Час для цього контакту відображає зростаюче занепокоєння Європи щодо можливої ескалації з території Білорусі, а також ширші дискусії про санкції, регіональну безпеку та те, чи можна хоча б частково дистанціювати Мінськ від впливу Москви.

Цей дзвінок не свідчить про реабілітацію Лукашенка, а є скоріше дипломатичним кроком з метою управління кризою", — вважає доктор Ахвледіані.

Попри певні помʼякшення, Білорусь досі перебуває під масштабними санкціями, що пов’язані з репресіями та підтримкою російського вторгнення.

"Лукашенко, ймовірно, може шукати способи послаблення санкцій", — підкреслила спікерка.

Роланд Фройденштайн звертає увагу на інше ключове питання: чи зможе Європа взагалі вплинути на режим в РБ, наприклад — домогтися звільнення більшої кількості політичних в’язнів. На сьогодні їх близько 800.

Днями колишній політичний вʼязень Сергій Тихановський опублікував матеріал, у якому закликав європейців діяти прагматичніше: не лише запроваджувати санкції проти Лукашенка, а й скасовувати їх в обмін на звільнення людей із вʼязниць. Крім того, він закликав до "фінляндизації" республіки.

Як відомо, під час Холодної війни Фінляндія дотримувалася політики суворого нейтралітету: вона зобов’язувалася не втручатися у конфлікти між великими державами в обмін на посилену безпекову співпрацю та гарантії того, що Радянський Союз не зазнає нападу з фінської території.

Така домовленість дозволила Фінляндії зберегти незалежність, підтримуючи водночас економічні та політичні зв’язки з обома сторонами й уникаючи радянського втручання.

За задумом Тихановського, цей підхід може стати моделлю для сучасної Білорусі: зобов’язання щодо військового нейтралітету та відмова від союзів, які Росія могла б сприйняти як пряму загрозу, зокрема НАТО чи Європейського Союзу. Білорусь він бачить державою-мостом, а не "полем битви для більших держав".

"Це цікава ідея, але я не думаю, що те, що пропонує Тихановський, наразі є реалістичним сценарієм.

Треба чітко розуміти одну річ. Путін не збирається послаблювати свій контроль. Він не виведе ядерну зброю з Білорусі. Він не виведе російські спецпідрозділи, тому що прекрасно розуміє: якщо це станеться, режим Лукашенка може справді впасти. А цього він не хоче з геополітичних причин", — сказав Фройденштайн.

За його прогнозом, вільна Білорусь стане можливою лише після появи постпутінської Росії.

Наостанок обидва співрозмовники нашого видання позитивно оцінюють візит до Києва лідерки опозиції Світлани Тихановської та її зустріч з президентом України.

"Цей візит надсилає сильний політичний сигнал про те, що Україна розрізняє білоруський режим і білоруський народ. Приймаючи її, Київ демонструє, що не розглядає Лукашенка як демократичного представника майбутнього Білорусі.

Крім того, цей візит нагадує Європі, що будь-який тактичний діалог із Лукашенком не повинен послаблювати підтримку демократичних сил Білорусі або призводити до передчасного пом’якшення санкцій", — підсумувала Тінатін Ахвледіані.