Точно не 2027 рік: коли Україна зможе вступити до ЄС та чи є інші варіанти

Попереду — багато домашньої роботи для Києва.

Понеділок, 15 червня, став історичним днем. Офіційно стартували предметні переговори про вступ України до Євросоюзу — усі 27 країн-членів підтримали відкриття першого переговорного кластеру "Основи".

Що далі, та які можуть виникнути труднощі на шляху — розповідає "Телеграф".

Вступ до 2030 реальний?

Україна як країна-кандидат має поступово змінювати своє законодавство, узгоджуючи його з нормами та правилами ЄС. Цей процес проходить через 35 переговорних розділів, об’єднаних у шість кластерів. Це має назву acquis ЄС.

Ідея і Києва, і Брюсселя — встигнути відкрити всі переговорні кластери у липні, до початку політичних літніх канікул. З українського боку всі умови для цього виконані — і, ймовірно, 14 липня ми отримаємо "зелене світло" рухатися всіма розділами.

Після цього — кілька років на втілення реформ у життя.

"У наступні 2-3 роки, як це було на практиці інших держав, ми готові завершити всі реформи. Навіть раніше, тому що цього від нас вимагає геополітичне обставини, нам потрібно вступити в Європейський Союз якомога раніше", — заявив під час спілкування з журналістами у Люксембурзі Тарас Качка, віцепрем'єр-міністр з питань європейської та інтеграції.

Зазначимо, що після формального закриття всіх кластерів може знадобитися ще мінімум рік на затвердження фінальної Угоди про вступ у всіх національних парламентах держав-членів.

Боротьба з корупцією — в пріоритеті

Кластер "Основи" відкривається першим і закривається останнім, адже прогрес в інших напрямках переговорів напряму залежить від успіху цих реформ.

Йдеться про питання верховенства права, незалежності судів, боротьби з корупцією, прозорих закупівель, роботи демократичних інституцій та держуправління.

Попри позитивний імідж Києва, котрий рухається шляхом необхідних реформ під час війни, в Брюсселя є питання до української влади. Так, в європейських партнерів досі залишився неприємний осад через ситуацію, що сталася минулого року. Цей кейс досі згадується у високих кабінетах як неприпустимий.

Мова про спробу влади вплинути на незалежність Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури — ключових органів, створених за підтримки Заходу. Цей процес зупинили як протестувальники, так і рішучий опір з боку партнерів.

Наступною причиною занепокоєння єврочиновників став повільний темп виконання так званого "плану Качки—Кос", названого на честь українського віцепремʼєра та європейської комісарки, відповідальної за розширення. Цей план мав би якраз полегшити просування першим переговорним кластером.

Список, затверджений ще в грудні, передбачав десять конкретних вимог — проте за пів року Україна реалізувала близько 15% від запланованого.

Серед вимог — перегляд процедури призначення та звільнення Генерального прокурора; реформування ДБР; зміцнення незалежності згаданих НАБУ та САП; ухвалення нової Антикорупційної стратегії тощо.

Наприклад, до Верховної Ради наразі подано аж три Антикорупційні стратегії на період до 2030 року — при цьому саме урядовий варіант передбачає послаблення незалежності та повноважень антикорупційних інституцій, констатують опитані експерти у Брюсселі.

Наприклад, немає положення щодо реформи призначення Генерального прокурора або незалежного конкурсу для обрання керівника ДБР.

"Існує реальний ризик послаблення документа під час проходження парламентської процедури. Хоча масштабного відкату антикорупційної реформи найближчим часом не очікується, середовище реформ залишається вразливим", — каже один зі співрозмовників, не уповноважений давати публічні коментарі.

Одне з джерел вказує: "ймовірність тиску на антикорупційні органи" у Києві досі існує, однак виключає повторення минулорічної ситуації.

Не проходить непоміченою для Європи й внутрішньополітична криза у різних гілках влади, в тому числі — законодавчій. Адже саме Верховна Рада відповідальна за ухвалення необхідних євроінтеграційних законопроєктів.

"Під час мого візиту до Києва я закликала всі політичні сили об’єднатися навколо спільної мети — європейської інтеграції.

Сьогодні я хочу знову повторити цей заклик до національної єдності. Ця робота не є лише завданням уряду.

Вона потребує згуртування всього суспільства та використання того імпульсу, який зараз набирає Україна", — зазначила під час пресконференції комісарка Марта Кос.

Примітно, що жоден переговорний розділ, особливо "Основи", не зможе бути закритий без так званого позитивного проміжного звіту про виконання бенчмарок (англійською коротко IBAR). Бенчмарки — це конкретні умови, критерії та завдання, які країна-кандидат має виконати.

Відтак негативна оцінка Брюсселя щодо боротьби з корупцією чи іншого важливого процесу автоматично заблокує подальший прогрес.

Примітно, що віцепремʼєр Качка дав зрозуміти: Київ готовий проводити складну роботу й не чекає поблажок.

"Не може бути європейської України без незалежних судів та авторитетних інституцій верховенства права", — сказав він у Люксембурзі.

Права до повноправного членства

Партнери не воліють встановлювати жодних конкретних термінів, коли Україна зможе стати повноцінним членом ЄС. Цей шлях ніколи не обіцяв бути легкою прогулянкою.

"Процес розширення не передбачає встановлення конкретних термінів. Важливі реформи. Україні має послідовно проводити реформи. Кожен ухвалений закон зміцнює довіру серед держав-членів, а кожна успішна реформа полегшує наступний крок у політичному плані", — зазначала Марта Кос раніше цього місяця в ході візиту до української столиці.

Не варто забувати і про потенційні "жовті картки" з боку держав-членів — історичні питання, які варто розвʼязати з Польщею, або ж аграрні страхи Франції, чи нові вимоги щодо прав національних меншин, які можуть виникнути в уряду Угорщини.

При цьому Київ готовий конструктивно працювати з кожною державою.

"Ми продовжимо діалог з усіма нашими сусідами, адже маємо постійний порядок денний, наприклад, щодо питань національних меншин у взаємодії з Болгарією, Румунією, Угорщиною, Словаччиною та Польщею.

Ми переконані, що наша політика у сфері нацменшин повною мірою враховує потреби та інтереси всіх національних громад в Україні", — анонсував Тарас Качка.

Утім, найочевидніший фактор небезпеки — повномасштабна війна з Росією. ЄС може вести із нами переговори навіть під час неї, але казати про вступ за умов продовження бойових дій на сьогодні не зовсім коректно. Початкові варіанти того чи іншого мирного плану включають членство в ЄС саме як поствоєнну гарантію безпеки.

Союзники тривалий час перебувають у пошуках креативних моделей, як могли б надати Україні більше прав всередині блоку вже зараз.

Звідси — "план Фрідріха Мерца", який включає покрокове асоційоване членство для Києва. Канцлер Німеччини запропонував створити спеціальний формат, який дозволив би Україні брати участь у роботі окремих інституцій ЄС без права голосу та отримувати доступ до частини європейських програм фінансування.

Також Берлін пропонував надати Києву можливість звертатися по допомогу до країн ЄС у разі повторної збройної агресії, посилаючись на статтю 42.7 Договору про ЄС.

Саму ідею прискорення інтеграції України до Європи варто сприймати позитивно. Головне — аби подібні пропозиції не стали замінником повноправного членства.

"Нашою єдиною метою є повноцінний вступ, немає жодних інших альтернатив", — зазначав віцепремʼєр Качка.

Найбільш ідеальним є варіант поєднання трьох елементів — як традиційних, так і нових:

1. відкриття всіх переговорних кластерів;
2. прискорення реформ та ухвалення законодавства, пов’язаного зі вступом;
3. поглиблення інтеграції України до інституцій ЄС та, скажімо, внутрішнього ринку — ще до повноцінного членства.

Зрештою, Брюссель так само зацікавлений в тому, щоб Україна стала частиною європейської родини якомога швидше.

"Побудова Європи, яка впевнено забезпечує власну безпеку, можлива лише за участі сильної, процвітаючої та стабільної України", — підкреслила Кос.

Попри всі перетики, важливо не втратити головного — масштабу того, що відбувається прямо зараз. Україна офіційно сіла за стіл переговорів про членство в ЄС. І це не просто технічний крок.

Попереду багато роботи, і Європа точно не заплющуватиме очі на наші помилки. Проте рух запущено, і цей процес є незворотним.