Білорусь знову під прицілом: чи втягне Росія Лукашенка у війну з Україною

Українська розвідка зафіксувала активність на білоруському напрямку, а заяви влади знову повернули тему можливого вступу Мінська у війну.

"Телеграф" опитав експертів, чи є це реальною підготовкою до вторгнення, чи елементом тиску з боку Росії.

Що зафіксувала розвідка і яку паралель провів президент України

Про будівництво доріг і артилерійських позицій на білоруському кордоні повідомив президент України Володимир Зеленський. Він також передав сигнал Мінську через посередників, попередивши про наслідки можливих рішень.

Керівник Центру протидії дезінформації РНБО Андрій Коваленко підтвердив: схоже, Білорусь справді отримала завдання від Росії — тримати в напрузі українські сили перед весняно-літньою спробою штурмових дій на сході та півдні. "У будь-якому випадку, провокації зі сторони Білорусі будуть помилкою для Лукашенка і його режиму", — написав він.

Про що конкретно йдеться? За даними моніторів, активність зафіксована в кількох точках. Біля села Свєча у Наровлянському районі — за 860 метрів від українського кордону — будується нова застава. Роботи планують завершити до серпня 2026 року. У Гомельській області зводять нове військове містечко за 40 кілометрів від кордону — на місці колишнього піонерського табору "Чайка". У Речицькому районі біля станції Якимівка з січня 2026 року активно будують військовий полігон. Окрім того, зводяться дамби та насипи, які можуть використовуватися для переміщення техніки в районах Якубівки та Ченок. Плануються і нові прикордонні застави.

Наскільки сильна армія Білорусі й чи готова вона до наступу

Оцінюючи загрозу з боку Білорусі, ключовим варто залишити питання її реальних військових можливостей. Військовий експерт Олег Старіков в ексклюзивному коментарі "Телеграфу" пояснив це дуже конкретно.

За словами Старікова, це фактично одна армія — або два корпуси за українською класифікацією. Але головне навіть не кількість: вся система будується під оборону, а не наступ.

Тобто білоруська армія — це щит, а не меч. На ведення повноцінних наступальних операцій вона просто не розрахована.

Чи хоче Лукашенко воювати і що йому заважає піддатися тиску Москви

Що стримує Лукашенка від прямого вступу у війну? Відповідь проста: здоровий глузд і страх за власне крісло.

Старіков в ексклюзивному коментарі "Телеграфу" відповідає коротко: "Ні, ні. Якби хотів — вже давно було б [військове втручання — ред.]. Він робить усе можливе, щоб кордон між Україною і Білоруссю залишався не гарячим, а холодним", — каже він.

1200 кілометрів спільного кордону — і жодної активної точки. Лукашенко свідомо перетворив цей рубіж на "заморожений". Так, у 2022 році Білорусь відкрила свою територію і повітряний простір для вторгнення Росії. Але сам Мінськ у бойових діях участі не брав — і відтоді тримається тієї ж лінії.

Опозиційний білоруський громадський діяч та політолог Дмитро Болкунець в ексклюзивному коментарі "Телеграфу" вказує ще на один важливий чинник.

Поява значних втрат серед військових може призвести до внутрішньої нестабільності та протестів у Білорусі. Лукашенко це розуміє. І Москва теж, каже Болкунець: "Керівництво Білорусі та Росії усвідомлює такі ризики."

Як не переплутати навчання з підготовкою до вторгнення

Як же відрізнити реальну загрозу вторгнення від інформаційного вкиду? Старіков у коментарі "Телеграфу" перераховує конкретні речі, на які треба дивитися.

• По-перше — переведення армії у підвищений ступінь бойової готовності. Зараз цього немає. Збройні сили Білорусі перебувають у штатному режимі.
• По-друге — мобілізаційні заходи: дзвінки резервістам, виклики до військкоматів. Перша черга резерву має бути приписана до підрозділів і готуватися до укомплектування до штатів воєнного часу. Цього теж не спостерігається.
• По-третє — збільшення військового бюджету у кілька разів та переведення оборонної промисловості з однозмінної роботи на дво- чи тризмінну.
• По-четверте — зміна дипломатичної риторики: пошук союзників, загострення офіційних заяв, а в крайньому разі — висилка дипломатів або відкликання власного посла.
• По-п'яте — накопичення ресурсів: пального, боєприпасів, польових шпиталів поблизу кордону.

А те, що зараз фіксується — будівництво, переміщення, якась активність — вписується в звичайний навчальний рік армії: перший квартал завершився, другий розпочався, йдуть планові заходи.

Болота, міни, й жоден міст не береться двічі: чому наступ з півночі — це технічно дуже складно

Навіть якщо Лукашенко раптово передумає — географія на боці України. Старіков пояснює: місцевість на більшості ділянок білорусько-українського кордону — це ліси та болота, де колона техніки просто не пройде.

У 2022 році Росія зайшла колонами саме через Чорнобильську зону — де є дороги. Тоді не встигли підірвати один міст. Зараз там усе перекрито і заміновано. Повторити той самий маршрут — вже інша задача.

Навіщо Росії тема "Білорусь іде на Україну"

Тема про можливе втягування Білорусі у війну з'являється в інформаційному просторі регулярно — і не випадково. Її мета — змусити Україну утримувати значні сили на північному напрямку, послаблюючи інші ділянки фронту.

Власне, керівник ЦПД РНБО Коваленко про це прямо й написав: Білорусь отримала завдання тримати українські сили в напрузі саме перед активною фазою на інших напрямках.

На думку Старікова, навіть сама паніка через Білорусь може зіграти на руку Москві — якщо змусить Київ перекидати підрозділи на північ.

Білорусь як стратегічний ресурс Росії: чого Кремль хоче від Мінська насправді

Болкунець дивиться на проблему ширше: Росія спримає Білорусь не лише як плацдарм проти України.

І найважливіший висновок Болкунця стосується майбутніх переговорів: "Критично важливим є включення білоруського чинника в будь-які майбутні переговорні процеси та можливі мирні угоди. У таких документах мають бути закріплені положення щодо гарантії суверенітету та територіальної цілісності Білорусі, про неприпустимість розміщення на її території ядерної зброї та іноземних збройних сил, про виведення вже розміщених російських військових сил, а також про заборону використання території Білорусі для військових дій проти третіх країн", — каже Болкунець.

Поки цього нема — Білорусь залишається буферною зоною, якою може скористатися Москва. І кожна нова хвиля тривоги навколо Мінська — це нагадування про те, що ця проблема нікуди не зникла.

Наразі ознак повноцінної підготовки Білорусі до вторгнення немає. Водночас сама тема залишається важливим фактором тиску і потребує постійного моніторингу. Загроза з півночі оцінюється як потенційна, але не негайна.