Народний депутат Сергій Нагорняк відповів на ключові запитання про підготовку до зими
Українці вже звикли до графіків відключень електрики. Тепер все частіше лунає питання: чи не повториться той самий сценарій з газом? Чи вистачить запасів, чи є гроші на його закупівлю — і що станеться, якщо ні? На ці запитання "Телеграфу" відповів народний депутат Сергій Нагорняк, голова підкомітету енергоефективності Комітету Верховної Ради з питань енергетики.
Наскільки критичною є загроза того, що Україна може не накопичити запаси газу на зиму?
— Станом на зараз єдиний ризик ненакопичення газу — це відсутність фінансового ресурсу для його закупівлі. Більше ризиків я не бачу і сподіваюся, що їх не буде. Газ у Євросоюзі є, запаси є, продати його нам зможуть, ми зможемо імпортувати і закачати в наші газосховища. Питання лише у фінансах.
Минулий рік був непростим для Нафтогазу — вони фактично весь рік шукали гроші, і грантові, і кредитні, щоб закупити газ для проходження зими. З горем пополам вдалося, зокрема завдяки кредитам українських державних банків і, якщо не помиляюся, двом грантам від Норвегії — двічі по 200 млн євро саме на закупівлю газу. Цього року ситуація схожа. Сподіваюся, що європейські донори знову допоможуть.
Щодо ціни: тиждень тому газ у ЄС коштував близько 38 000 грн за 1 000 кубометрів, тоді як для українського споживача ціна — 8 000 грн. Тобто Нафтогаз купує вдвічі-вчетверо дорожче, ніж продає. Частково це компенсується власним газовидобутком, але по ньому Росія постійно б'є — і якість газу в українських трубах через це вже не така, як до повномасштабного вторгнення.
Наскільки захищені газосховища та інфраструктура? Чи є резервні механізми подачі газу на випадок атак?
— Самі сховища — природного характеру, достатньо глибоко під землею. Ймовірність прямого ураження і вибуху мінімальна: ми вже мали випадки, коли "Кинджали" влучали по сховищах, але не вибухали — їх витягували і розбирали відповідні служби.
Інша справа — наземна інфраструктура над сховищем: вона велика за площею, і захистити її, крім систем ППО, практично неможливо. Але навіть пошкодження цієї інфраструктури не зупиняло подачу газу споживачам — ми вже проходили через таке.
Чи можливий сценарій обмеження газу за графіками — як з електрикою?
— Такий сценарій я поки не розглядаю. Впевнений, що всі сили будуть спрямовані на накопичення газу й проходження опалювального сезону. Єдиний реальний ризик тимчасової зупинки подачі — влучання у газоперекачувальні станції в окремих регіонах. Але загалом я налаштований оптимістично: держава зробить усе, щоб газ був у сховищах і споживачі його отримали.
Чому уряд фактично зупинив когенерацію для більшості підприємств ТКЕ?
— Тут два чинники. Перший: у Нафтогазу немає фінансового ресурсу купувати дорожче і продавати дешевше. Він продавав таким підприємствам газ зі знижкою, вони виробляли тепло й електрику, електрику продавали на ринок і заробляли. Нафтогаз сьогодні не може дотувати нікого, крім населення.
Другий чинник: у зимові місяці гостро стояло питання кожного кіловата в мережі. Зараз баланс генерації і споживання набагато кращий — сонце дає непоганий обсяг, по всій країні встановлюють енергосховища. Тому гострої потреби витрачати державні кошти заради цих мегаватів прямо зараз немає. Як тільки восени чи взимку виникне дефіцит — Нафтогаз, швидше за все, знову дасть підприємствам газ з дисконтом. "Зради" тут я не бачу.
Давайте будемо відвертими: переважна більшість комунальних підприємств отримала когенераційні установки безкоштовно — платили лише за проект і монтаж. Держава не забороняє їм купувати газ за ринковими цінами і продавати електрику в пікові години. Не можна було від початку розраховувати на постійну пільгову ціну — це завжди було тимчасове рішення. Треба вимикати самообман — і комунальникам разом з міськими головами, і приватним інвесторам.
Продовження — про ціни на електрику, прайс-кеп та когенерацію — читайте в другій частині інтерв'ю.
Нагадаємо, окрім можливих відключень світла, в Україні існує ще одна серйозна загроза — перебої або повне зникнення водопостачання в містах. Експерти зазначають, що так званий "вотер-аут" може мати значно тяжчі наслідки, ніж блекаут: водопровідні системи складні у відновленні, мають багато вразливих ділянок і потребують заздалегідь продуманих дій як з боку влади, так і самих громадян.