Нова складна зима. Ексміністр розповів про ситуацію з газом та дав пораду українцям

Багато залежатиме від того, як розвиватиметься війна у весняний, літній та осінній сезони

Наступної зими українці мають бути підготовлені до можливих перебоїв з газом та опаленням. Готуватись до важкого холодного сезону варто починати вже заздалегідь і продумати альтернативні джерела енергії, газу, способи збереження тепла у своєму житлі.

Про це у бліц-інтерв’ю "Телеграфу" розповів екс-міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України Юрій Костенко. Ми обговорили з ним питання захисту газопостачання, альтернативного опалення та підготовки до зими.

Зокрема, він прокоментував рекомендації ексміністра енергетики України Івана Плачкова, як підготуватися до критичних ситуацій. Він радив тимчасово їхати у села чи районні центри, де є традиційне пічне опалення, щоби там перечекати час відключень. Костенко своєю чергою розповів власну позицію з цього питання, наголошуючи на реальних складностях такої стратегії.

— Наскільки критичною є загроза атак на газову інфраструктуру? Чи може Україна не встигнути накопичити запаси на зиму?

Якщо виходити з умов тієї зими, яку ми щойно пережили, то хочу нагадати, що Іван Плачков закликав, здається, у грудні виїжджати з Києва та шукати місця, де є пічка. Теоретично ці заклики добре лунають як альтернатива для виживання. Але в реальному житті, як ви розумієте, не кожен киянин насамперед міг знайти місце з піччю і тим паче з дровами.

Хочу нагадати пану ексміністру, що проблеми з пічкою в Україні приблизно такі самі, як це з газом чи енергопостачанням. Відсутність державної політики у всіх сферах, що стосувалися енерго-теплозабезпечення цієї важкої зими, призвела до того, що відбувалася масова вирубка лісів, а ціни на кубометр дров підскочили вище, ніж ціна за кубометр газу. Тому потрібно бути більш реалістичним та приземленим у роздачі рекомендацій українському народу.

Тепер до суті. Все залежатиме від того, як розвиватиметься війна у весняний, літній та осінній сезони. Якщо теоретично говорити про проблеми з газопостачанням, вони можуть бути такими, як і з енергопостачанням. Знищити газову інфраструктуру, станції, розподільні мережі можна таким самим способом, як це робила Росія, системно знищуючи нашу енергетичну інфраструктуру.

І тут я хочу нагадати ексміністру декілька речей, які ми мали з 2022 року вже зробити в системі енерготіплозабезпечення насамперед міст. У цьому плані слід порівняти досвід Харкова, який саме з 22-го року вже розпочав масштабну підготовку до обстрілів після знищення восени Зміївської ТЕС, як і Трипільської, до речі. Це одні з найбільших теплових електростанцій, які забезпечували тепло та енергопостачання величезних міст. І тоді Харків ухвалив ті рішення, які стосувалися розподільчої генерації, когенерації та захисту цих об’єктів у той чи інший спосіб. У тому числі через розміщення деяких установок у захищених місцях підземників.

Перше – це центральна влада. Зрозуміло, потрібно ставити питання про всі можливі види ППО, які можуть захищати газорозподільну та енергетичну інфраструктуру від атак принаймні дронів. На сьогодні вже є антидронова програма. Вона вже досить успішно працює і в Україні, і навіть на Близькому Сході її просять. Тому масоване застосування цих видів захисту газової та енергетичної інфраструктури – це вже дуже суттєве зниження можливості досягти терористичними атаками Росії того результату, якого вони домагаються – це повне заморожування України та української економіки та українського населення.

Друге – те, що стосується місцевих органів самоврядування. Вони мають дуже активно за цей літній та весняний період зробити все можливе для найбільшого розосередження, як теплопостачання, так і енергопостачання. Йдеться про когенераційні установки, про малу генерацію, розподільчу генерацію. І найголовніше, є регіони, наприклад, Карпатський, де можна суттєво посилити видобуток власного газу. Біогаз – це колосальний ресурс та резерв.

Щобільше, вже є апробовані технології, зокрема у Черкаській області, де виготовляється з відходів біогаз та використовується для задоволення енергетичних потреб та теплопотреб населення. Тому активація цих процесів може хоч і не вирішить усю проблему, але дасть суттєвий додаток до мережі тепло- та енергозабезпечення українських міст та сіл.

Є ще один ресурс, який ми можемо задіяти, це зв’язки з нашими партнерами. Наприклад, Польща. Вона відмовилася першою від російського газу, бо побудувала на Балтійському морі термінал для прийому зрідженого газу, уклала контракти з Норвегією та США. Має газопровід. І цей газ може бути доступним і українському споживачеві, якщо зробити інтерконектори між Польщею та Україною. Те саме начебто домовлено зараз із Болгарією, враховуючи непередбачуваність прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо та прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, що вони можуть ще створити, щоб заблокувати Україну в енергопостачанні з боку вже західних партнерів.

Центральна влада повинна збирати мерів міст щомісяця і контролювати, що вона зробила з планів підготовки до опалювального сезону, відключення електроенергії та всього того, що стосується теплоенергозабезпечення міст. Але це не робилося. Тому, в першу чергу, має бути єдина державна політика з врахуванням усіх цих викликів і на відповідних рівнях має бути адекватна підготовка до нівелювання всіх загроз, що генеруються божевільним російським диктатором. Тоді все буде набагато краще навіть за умов такої страшної війни.

— Чи можливий сценарій обмеження подачі газу за графіками для населення, як і відбувається з електрикою?

Так, звичайно, так само, як і з електроенергією. Єдина проблема, набагато серйозніша, про неї не говорять – система каналізацій. Наприклад, у нас одна бортницька система, яка забезпечує очищенням усі київські стоки. І якщо її вразять потужними атаками – це катастрофа.

У 90-х роках у Харкові зупинився колектор з відкачування відходів. І у всьому місті влітку зупинили водопостачання, а каналізація не працює. І розпочалася екологічна катастрофа.

Про це поки що мовчать, але наскільки розумію всю ситуацію, Росія готує і ці сценарії атак.

— Наскільки газосховища та інфраструктура захищені? Чи є резервні механізми подачі газу споживачам на випадок атак?

На превеликий жаль, немає захисту. Це проблема загалом ефективності нашого захисту. Захищений Київ, особливо зараз, коли там почали застосовувати антидронові програми, але найбільша проблема – це балістика. З балістокою лише "Петріоти" працювали, а тепер з урахуванням ситуації на Близькому Сході у нас можуть зникнути "Петріоти" як засіб знищення балістики.

А ці системи, які європейці роблять, вони хороші, але є недолік — невелика дальність і багато хто не встигає перехоплювати. Тому нам, якщо говорити про захист газосховищ, особливо великих (Західна Україна), то від балістики ми не зможемо їх захистити. Хоча зараз дуже добрі розробки РЕБівські, які роблять відхилення навіть балістичних ракет, бо балістичні ракети керуються лише на зльоті, коли працюють реактивні двигуни. А далі вони летять уже по траєкторії. І тому влучити точно у ціль досить важко. Зараз вже росіяни навчилися використовувати на траекторії за допомогою GPS підрулювання до цілі і ураження досягає плюс-мінус 10 м.

Я не можу сказати, що у нас є які розробки, на якій стадії і чи можна це забезпечити до наступного, умовно кажучи, опалювального сезону на захист усієї інфраструктури.

Знаєте, я пройшов хорошу школу державну і в парламенті, і в уряді, і знаю практику, найголовніше — інших країн. Будь-які системні зрушення у будь-якій сфері, чи енергетиці, чи обороні — це насамперед ефективність саме державної політики, державних стратегій, наскільки вони ефективні. І лише тоді можна говорити про гарний результат.

Те, що Україна вижила за всі ці роки широкомасштабної війни, це за рахунок низової ініціативи. Ми маємо унікальну здатність українців генерувати на горизонтальному рівні всі ті рішення, які дають дуже гарний ефект. Але цього замало. Ще, якщо говорити вже про всю державу, таки має бути насамперед і на першому місці ефективна державна політика.

Що стосується загрози газосховищам : вони розташовані глибоко, але технологічне обладнання — насоси та трубопроводи — знаходиться на поверхні або неглибоко. Потужною балістичною ракетою можна вивести всю систему з ладу.

А щодо підземних сховищ, то тектонічні зрушення, які спричиняє вибух у вигляді малого землетрусу (в епіцентрі досягає за сейсмічними даними до чотирьох-п’яти балів, семи балів), можуть викликати обвал підземних сховищ і, принаймні, вони стануть недоступними для використання, навіть якщо вони збережуть там газ. Тому що потрібно робити нову систему закачування цього газу та закачування, відповідно, через нову систему тих самих трубопроводів, насосів.

І резервних механізмів подачі/закачування/викачування вже немає. Як у Бродах, там зруйнували з одного боку величезний резервуар, який використовується для безперервної подачі нафти цим нафтопроводом. І інфраструктуру, яка оточує цей процес, — насоси, трубопроводи, те саме з газом. Принцип той самий: знищили систему чи один із її елементів — і вже нічого не працює.

Зараз ми бомбимо термінали в Усть-Лузі, там Балтійське море. Ми знищуємо що? Знищуємо резервуари, знищуємо систему подачі та весь термінал вже зупиняється. І доки його не відремонтують цю систему, танкери не можуть заправлятися нафтою в цьому регіоні. Те саме стосується і таких газоперекачувальних комплексів. Росія всі їх знає, бо всі карти радянського часу мають. Адже вони не змінилися, тобто все розташування їм відомо. Їм лише не вистачає одного – кількості засобів завдання потужних ударів. Насамперед йдеться про балістику, тому що з крилатими ракетами ми навчилися більш-менш воювати і відбивати, а от балістику поки що, поки немає такої системи потужної.

— Чи можна компенсувати нестачу газу альтернативними видами опалення? Наприклад, біогазом або біометаном (у нас потенціал виробництва 20

млрд м³ на рік), "зеленим" воднем?

Без системи ефективного сортування, як, наприклад, у Німеччині — одна з найкращих, чи Швейцарії, ми ніколи не вийдемо на ці 20 млрд кубічних метрів. Теоретично так, є ресурс, але практично, щоб це втілити в життя, треба мати все те, на чому сьогодні будується політика з переробки відходів принаймні західних країн.

Ви ж пам’ятаєте, як в Україні починали із сонячної енергії. Щоправда, це були корупційні речі. В основному була сонячна та вітрова енергія. Тому що коефіцієнт в Україні, тобто ціна за кіловат-годину вітрової та сонячної енергії, була 4,5 коефіцієнта. У Європі 2,5. Ось і є те, що я називаю корупційною складовою. Але без стимуляції того, щоб було вигідно вкладати інвестиції в цей сектор енергозабезпечення, зокрема це стосується біогазу, він сам не народиться. Скрізь має бути або державна програма, або як мінімум локальна програма.

Дякувати Богу, гроші ж місцевим громадам передали, і це величезні суми, і не на те, щоб вони доріжки чи стадіони будували у селах, де немає дітей для дітей. Тобто в усьому потрібно насамперед відповідь шукати на основі прийнятих законів рішень уряду і далі вже те, що мають робити місцеві громади для того, щоб зовсім інакше ми готувалися до всіх цих викликів.

— Говорять, що ми з Європи налагоджуємо експорт туди зеленого водню, а Україні він допоможе? Чи маємо інфраструктуру для його використання?

Атомна генерація дозволить за допомогою радіолізу розкладати воду на кисень та водень. Отриманий водень можна накопичувати і в перспективі використовувати газопроводи, що існують, для його транспортування до Європи. Але це від цих розмов це ще набагато далі, ніж те, що ви говорите про можливість використання біогазу та активне нарощування вітру та сонячної енергетики.

Вітер і сонце, особливо, на сьогодні найбільш швидкі рішення з умовою того, що сучасні сонячні панелі, по-перше, намагаються мати набагато вищий коефіцієнт корисної дії, а по-друге, Японія, Китай починають робити гнучкі панелі, які можна використовувати для обігріву кожного будинку.

Ось у чому проблема тієї ж самої генерації. Отже, тут у сенсі того, що стосується стратегії, треба дивитися, що робить Китай — він сьогодні нарощує дуже швидко вітроенергетику, сонячну енергетику, гідроенергетику. Дякувати Богу, не Гімалаї, гідроресурси колосальні. І це все так звані зелені види енергетики, які й перспективні, бо і вітер, і сонце це те, що ми маємо безкоштовно. І це може дати Україні, якщо брати наші можливості цього, за три-чотири роки колосальний енергетичний ефект.

До речі, якщо брати вже навіть умови війни, дуже тяжко, бо це тисячі вітряків. А якщо брати сонячні покоління з гнучкими панелями, їх знищити неможливо. Це практично на будь-який дах можна поставити і вже дбати про свою енергетичну безпеку. На кожну квартиру замість павербанків ставиться ця плівка, що приєднується до накопичувача. Він протягом дня накопичує енергію.

Зелений водень – перспективна, але довгострокова історія. Він потребує великого обсягу електроенергії, атомна генерація з радіолізом може розкладати воду на водень та кисень, але інфраструктури для масового використання в Україні поки що немає.

— До чого готуватись українцям уже зараз, якщо будуть перебої з газом та теплом?

За роки війни кожна сім’я у межах можливостей вже вигадала свої способи виживання. П’ятий рік війни. І тому в кожного вже є варіанти, як виживати, або за умов холоду, або за умов спеки.

З власного досвіду можу сказати, що найважливіше для людей – це навчитися зберігати спокій та холодний розум, на будь-які нові екстремальні види загроз адекватно реагувати, а не піддаватися панічним настроям.

Українці вже навчилися адаптуватись до відключень ресурсів. Коли вимикали електрику, люди почали купувати повербанки, зарядні станції, інвертори з акумуляторами. А якщо відключать газ — беруть газові балони та картриджі.

З власної альпіністської практики, я все ж таки майстер спорту з альпінізму, 40 років сходження, можу порекомендувати — чудові газові кухні. До речі, досить безпечні.

Якщо говорити про найпростіші приклади — села. Ще в 90-х роках, коли я їздив регіонами як міністр і депутат, зпомітив, що в деяких місцях Дніпропетровської та Запорізької областей практично зникли посадки. Чому? Система централізованого забезпечення вугіллям, що існувала за радянських часів, розпалася, нової не створили. Народ вирубував дерева у посадках і виживав узимку, щоб топити грубки.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що таке "теплова швидка" і чи буде опалення наступної зими.