Роботи наступають: українська "оборонка" дивує Європу та змінює правила гри

Українські роботи навіть здатні брати росіян у полон.

У середині березня в Брюсселі відгриміла масштабна оборонна конференція BEDEX — окрім рішень щодо боротьби з дронами, виробники з України показали зразки наземних роботизованих комплексів (коротко — НРК), які вже змінюють правила на полі бою.

Детальніше розповідає "Телеграф".

Європейські рішення не працюють під час війни

Варто розуміти, що на будь-якій великій військовій події за кордоном українська збройна промисловість збирає біля себе черги зацікавлених. Це європейські колеги по галузі, військовослужбовці, посадовці, які стоять за політичними рішеннями та оборонними бюджетами, чи навіть промислові шпигуни, які хочуть скопіювати технології.

Українська галузь вражає всіх винахідливістю, доступною ціною і реальними бойовими історіями, які стоять за кожною розробкою. Це не теорія — це речі, які вже працюють на війні.

Юрій Поріцький очолює оборонно-технологічну компанію DevDroid. Вона є виробником Droid TW 12.7 — озброєного кулеметом гусеничного комплексу, який вже встиг наробити галасу в медіа. Під керуванням операторів цей робот майже шість тижнів утримував позиції без постійної присутності піхоти — і фактично стримував просування російських військ.

В іноземних ЗМІ український комплекс порівняли з роботом із фільму "Термінатор".

Інша модель — Droid TW-7.62 — на початку року допомогла дистанційно захопити в полон одразу трьох російських окупантів.

Як розповідає Юрій, найбільший інтерес до таких проривних рішень проявляють нордичні та балтійські країни. Вони географічно найближчі до Росії — і добре розуміють, з якою загрозою можуть зіткнутися.

"Європейці визнають, що роблять рішення, які працюють в мирний час. Дорогі, якісні, довгострокові. В Україні ми робимо швидкі рішення для потреб війська.

Цикл життя того чи іншого продукту — 5-10 активних бойових місій. Те, що виготовляють європейці, буде працювати років 10-20, але лише в тилу", — пояснює Юрій Поріцький.

Він додає: попри високу якість європейських зразків, вони не призначені для інтенсивних бойових дій, радше — для військових навчань.

"Рішення, які роблять західні виробники, не будуть працювати в "кілзоні". Звісно, крім систем ППО, які партнери надають для захисту повітряного простору", — пояснює співрозмовник.

Для довідки: кілзона (від англ. kill zone) — це термін із військової справи, який означає зону ураження, тобто ділянку, де сторони потрапляють під вогонь або атаку.

"Ми живемо в двох різних світах. Європейці — в часи миру та стримування, ми — за умов, коли маємо максимально масштабувати рішення, які працюють", — додає Юрій.

Більше фінансування — більше врятованих життів

Український оборонний бізнес активно працює, аби залучити фінансову підтримку від європейських партнерів. Як пояснює підприємець, ті не поспішають із прямими закупівлями, адже немає великого сенсу вкладати кошти в техніку, яка роками може простояти "законсервованою" на складах.

Натомість відкриті до інвестицій.

"У Брюсселі та інших містах показуємо наші продукти для того, щоб Європа допомагала фінансувати їхнє виробництво і поставки для потреб Збройних сил України.

Для більшості української компанії такі заході важливі для створення спільних підприємств, які будуть виготовляти українські рішення в ЄС і не тільки", — каже Юрій Поріцький.

Так само обʼєднуються й вітчизняні стартапи та вже готові бізнеси — разом вони формують екосистему, здатну швидше наростити виробництво та виходити на міжнародні ринки.

Роботизована революція у війні

Одна з компаній, яка співпрацює з DevDroid — RoverTech. Їхній спільний роботизований комплекс Zmiy Droid 12.7 у лютому 2026 року був офіційно допущений до експлуатації в українському війську. Броньована ударна платформа з великокаліберним кулеметом розроблена для роботи там, де для людини занадто небезпечно.

У парку RoverTech є й інші роботи-"змії" — логістичний, призначений для перевезення вантажів, евакуації техніки та підтримки підрозділів у зоні бойових дій; розміновувач, який знешкоджує протитанкові та протипіхотні міни; "вила", які можна використати для евакуації поранених або полеглих бійців.

"Наш розміновувач не має аналогів у світі. Щодо логістичного засобу — військові не висловили жодних зауважень. Він має бронювання, тож ворожі скиди майже не завдають йому шкоди. Навіть наїжджаючи на міни, комплекс здатен продовжувати роботу і повертатися назад", — розповів нашому виданню співзасновник компанії Борис Дрожак.

За його словами, тільки українські виробники мають реальне усвідомлення, що робити з сучасними технологіями.

"Усе, що ми розповідаємо, для європейців дуже цінно — буквально за кожне наше слово хапаються і намагаються зрозуміти.

Є й ті, хто не сприймають це як бізнес. Немає розуміння, що один умовний КАМАЗ, який ти продаєш — це десь 200 наших комплексів. Вони можуть врятувати цілу бригаду протягом пів року", — каже Борис.

На думку підприємця, українське військо та дефтех переживають третю революцію й пишуть наступний розділ війни.

"Перша революція — це FPV та інші безпілотні засоби. Друга — це наземні роботизовані комплекси, які були відповіддю на FPV, адже в "кілзоні" ніхто не міг діяти.

Зараз ми на етапі, коли все перелічене поєднується — комплекси мають засоби ураження, за рахунок чого можна лише роботом дійти до моменту, коли зачищаєш позицію, береш противника у полон і тим самим виконуєш ту чи іншу стратегічну задачу", — описує Борис Дрожак.

На його думку, війна переходить у період, коли на певних ділянках будуть лише роботи.

"Є потреба в усе більшій кількості операторів роботизованих комплексів, і вони не обов'язково мають бути військовими", — зазначає він.

Варто не забувати, що противник не відстає і намагається швидко копіювати українські рішення, хоча іноді зазнає невдач.

"Росіяни відомі своїми проходимими засобами. Коли вони копіювали наші розробки, намагалися зробити їх ще більш проходимими. Та існують нюанси, які не дозволяють їм просунутися в цьому питанні", — зазначає Борис Дрожак.

Таким чином сьогодні українські виробники не просто створюють техніку — вони формують нові правила ведення бойових дій. Роботи — це вже не експерименти, а реальні інструменти, які допомагають попередити втрати серед бійців. Українські компанії стають лідером, які показують, що майбутнє війни вже наступило.