В Україні є місто з "чудовою" назвою: де воно знаходиться і як називається

Що насправді стоїть за назвою міста, яке пам'ятає князівську добу, козацькі війни та гучні ярмарки

Чуднів — одне з тих рідкісних місць, де наукова версія походження назви конкурує з яскравою народною легендою, і жодна зі сторін не поступається. У середньовіччі тут стояв укріплений замок, діяв ярмарковий майдан, а саме місто було важливим торговим пунктом на перехресті доріг.

Чуднів — найменше за населенням місто Житомирської області з лише 5,3 тисячами мешканців станом на 2022 рік. Розташоване на березі Тетерева, воно вперше згадується в документах 1416 року, коли місцеві жителі платили медовий оброк Києво-Софійському собору.

Проте найбільшу загадку становить не його історія, а назва — "Чуднів", яка породила не одну теорію й десятки народних легенд. "Телеграф" розповість про це детальніше.

Версія перша: боярин Чудин

Більшість істориків та лінгвістів дотримуються наукової версії: назва міста походить від імені чи прізвиська київського боярина Чудина, який володів цими землями. У деяких джерелах його називають вихідцем із чудських старшин — це відсилає до давнього етноніма "чудь", відомого з руських літописів.

Для українських земель Середньовіччя було типовим, коли поселення отримувало назву від імені феодального власника. Тож Чуднів цілком логічно читається як "місто Чудина" — за звичною моделлю того часу.

Ця версія підкріплена джерелами й відповідає загальній логіці формування топонімів у княжу та посткняжу добу. Саме тому більшість дослідників вважають її найпереконливішою.

Версія друга: "чудо" порятунку

Але в народній свідомості живуть й інші пояснення. Місцеві легенди виводять назву від слова "чудо" — і тут фольклор пропонує кілька варіантів.

Одна з легенд розповідає, що місто раніше називалося Червоне яблучко, але якийсь князь, вражений красою краєвидів Тетерева, вигукнув: "Це не яблучко, а справжнє чудо!" — так, мовляв, і закріпилася нова назва.

Інший популярний сюжет пов'язаний із героїчною обороною: нібито мешканці Чуднова "чудом відбили величезну татарську орду", і ця дивовижна перемога дала місту його "чудесне" ім'я. Такі історії типові для усної традиції — вони поєднують героїчний наратив, віру в надприродний захист і прагнення громади побачити в назві відбиток великої, майже епічної події.

Війни, замок і Чуднівська битва

Географічне розташування на старих шляхах зробило Чуднів об'єктом постійних воєн і руйнувань. Чуднівський замок не раз горів під час татарських набігів, зокрема під час походів кримського хана Менглі-Гірея.

Особливе місце місто посідає в історії XVII століття: 1660 року тут відбулася Чуднівська битва під час російсько-польської війни. Результатом стало підписання Чуднівського (Слободищенського) трактату — суперечливої угоди доби Руїни, яка зафіксувала тимчасову зміну політичних орієнтирів частини козацької старшини.

У ХІХ столітті Чуднів відомий як торгове містечко з ярмарками. Населення наприкінці століття сягало понад 10 тисяч людей, значну частину яких становили євреї. На жаль, від давнього архітектурного обличчя міста залишилося небагато — у ХХ столітті було знищено більшість дерев'яних церков, бароковий монастир бернардинців і стару забудову.

Сучасний Чуднів: між минулим і сьогоденням

6 вересня 2012 року Чуднів знову став містом. Сьогодні це центр Чуднівської територіальної громади. Тут працюють харчові підприємства, спиртовий завод, меблева фабрика, є виробництва з переробки сільгосппродукції та торфу.

Демографічно місто поступово скорочується: з 6,8 тисячі жителів у 1989 році до 5,3 тисячі в 2022-му. Проте Чуднів залишається важливим локальним центром зі школами, медзакладами, базовою інфраструктурою.

Культурне життя підтримують будинок культури, бібліотеки, аматорські колективи. На туристичній мапі Житомирщини Чуднів відомий залишками історичної забудови, храмами й меморіальними місцями, пов'язаними з Чуднівською битвою.

Місто між історією та міфом

Чуднів сьогодні — це кілька шарів пам'яті: феодальна історія боярина Чудина, козацько-польські війни XVII століття, єврейське містечко доби ярмарків, радянський індустріальний період. І над усім цим — прикметна назва, яку одночасно пояснюють через давнє ім'я та через "чудо" порятунку.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто Нетішин і чому його так назвали. Сьогодні там проживає близько 36 тисяч мешканців, більшість із яких пов'язана з атомною енергетикою.