Контейнерний "договірняк" для оборони: як фірми без ресурсів ділили державний тендер

Антимонопольний комітет України (АМКУ) викрив змову під час тендерів на постачання контейнерів для ЗСУ. У центрі історії – дві компанії з Дніпра, одна з яких виграла тендер, маючи лише кількох працівників. Ниточки від компанії ведуть до ще одного фігуранта антикорупційних розслідувань – Леоніда Міндіча.

"Телеграф" дізнався, як проходили торги й що не сподобалось Антимонопольному комітету України.

Претензії АМКУ: змова у п’яти актах

Скандал розгорівся навколо п’яти великих тендерів, які у 2025 році проводило Східне управління замовника робіт – структура Міноборони, що забезпечує тил та логістику війська. Цього разу підрозділами ЗСУ знадобилися універсальні (переобладнані) контейнери різної модифікації. Фактично це мобільні модулі, створені на базі 20-футових морських контейнерів, які облаштовані для тимчасового проживання, розміщення або роботи особового складу. Ціна питання – 48,6 млн грн.

На перший погляд, закупівлі виглядали як зразок ринкової боротьби – на кожен аукціон приходило по 3—5 учасників. Проте, в діях двох фірм – ТОВ "Торгівельний дім "Маестро Групп" та ТОВ "Плафон" в АМКУ побачили "зрежисовану виставу".

Найбільш показовим став тендер на загальну суму 10,67 млн грн (UA-2025-03-15-000304-a). У цьому випадку конкурентом "Маестро Групп" та "Плафона" стали потужні гравці. Перший – ТОВ "Аркон БМЗ" – завод з Чернігівщини з власними цехами, штатом та успішною історією поставок металоконструкцій для ЗСУ на десятки мільйонів гривень. Другий – ТОВ "Південна промислова компанія" із Запоріжжя, яке понад 20 років спеціалізується на промисловому виробництві.

На цьому тлі "Маестро Групп" виглядало вкрай "блідо", адже мало в штаті лише 5 працівників. Щоб хоч якось відповідати вимогам фірма надала довідку з обіцянкою у разі перемоги додатково найняти ще 46 фахівців – монтажників, зварювальників, столярів тощо.

Весь "аналогічний досвід" компанії зводився до співпраці з приватними фірмами, а саме: "Альтаір Груп" (зареєстрована у спальному районі Києва на вул. Сєрова) та "Атмік" (прописана у селищі Обухівка на Дніпропетровщині). Мільйонний оборот, а йдеться про 40 млн грн, сформований через непублічні B2B-контракти. Не будемо стверджувати, що так було в цьому випадку, але нерідко такий формат співпраці використовується для штучного створення потрібного бекграунду.

Ще гірша ситуація була у фірми "Плафон", у якого в довідці про кваліфікований персонал фігурувала лише одна особа – директор. Але в компанії, здається, і не було завдання перемагати, бо пропозиція була найдорожчою – 11,2 млн грн.

В нерівній боротьбі вирішальну роль зіграла ціна. Пропозиція "Маестро Групп" була лише на 52,4 тис. грн дешевшою за пропозицію"Аркон БМЗ". Ця мінімальна різниця дозволила фірмі без власних потужностей обійти досвідченого виробника і отримати контракт.

Ще в одному успішному для "Маестро Групп" тендері контракт вдалось отримати завдяки дискваліфікації суперників. Зокрема, пропозицію ТОВ "Кон-Сол" замовник відхилив, бо компанія не встигла виправити помилки в документах протягом 24 годин, а ціна від ТОВ "БПК Інвестпроект" видалась Східному управлінню робіт "аномально низькою". Тож "Маестро Групп" забрало врешті контракти за двома лотами – на 5,9 та 2,5 млн грн відповідно.

Щодо інших трьох тендерів, про які згадується в матеріалах АМКУ, один з найбільших лотів на 20 млн грн Східне управління замовника робіт скасувало через скорочення видатків.

А за рештою лотів, попри зусилля "Маестро Групп" та "Плафон", контракти отримало ТОВ "БПК Газінвестпроект".

В кінцевому рішенні АМКУ відзначено, що навіть на торгах, де ТОВ "Маестро Груп" та "Плафон" не виграли, компанії діяли як єдиний механізм. А саме: подавали документи з однаковими дефектами від несправного принтера, використовували одну електронну адресу тощо. Покаранням за такі конкурентні дії став штраф у розмірі 4,1 млн грн на двох та внесення до "чорного списку".

Хто стоїть за фасадом: профілі фігурантів

Аналіз досьє та матеріалів АМКУ свідчить про те, що ТОВ "ТД "Маестро Групп" не є ізольованим гравцем, а входить до складу значно більшої та розгалуженої бізнес-групи. Головним доказом цього служить адреса реєстрації – вул. Лісопильна, 8 у Дніпрі.

Саме за цією адресою розташована велика меблева фабрика бренду Maestro Group, яка веде свою історію ще з 1998 року. Водночас фігурант справи АМКУ – ТОВ "Торговий дім "Маестро Групп" – було зареєстровано значно пізніше – у 2015 році.

Кінцевим бенефіціаром цієї юрособи, дохід якої у 2025 році склав 40 млн грн, є Михайло Смирнов, а директором — Геннадій Яшунський.

Яшунський, до речі, в різному форматі (як керівник, або як власник) очолює ще кілька компаній.

І саме через одну з них простежуються зв'язки Яшунського з набагато серйозними гравцями, які фігурують в розслідуваннях навколо державних закупівель. Зокрема його бізнес-партнером по ТОВ "Гибор" є Леонід Міндіч – родич співвласника студії "Квартал 95" Тимура Міндіча. За версією НАБУ і САП, Леонід Міндіч, що має американське громадянство, підозрюється в організації масштабної схеми із заволодіння коштів під час закупівлі трансформаторного обладнання для АТ "Харківобленерго".

Якщо ТОВ "ТД "Маестро Групп" внаслідок своєї дотичності до меблевого бренду з історією ще міг створити вигляд солідного виробника, то його "конкурент" у тендерних закупівлях – ТОВ "Плафон" – видається класичною фірмою-фантомом. При цьому зв'язок між цими двома нібито незалежними учасниками торгів простежується на кожному кроці: від єдиної прописки до спільних "гаманців" і кадрів.

По-перше, початковою адресою реєстрації ТОВ "Плафон" була та сама вул. Лісопильна, 8 у Дніпрі. По-друге, компанія продемонструвала "розмиття" штату, так, наприклад, штатний дизайнер "Маестро Групп", за даними АМКУ, призначався директором "конкуруючого" ТОВ "Плафон". Ще одним свідченням на користь версії про "пустушку" є інформація про відсутність власних коштів у фірми, навіть на тендерний внесок довелося позичати. А кредитором виступило ТОВ "Ескальє", що також зареєстровано за адресою виробничо-організаційного хабу "Маестро Групп" – на вул. Лісопильній.

Власником ТОВ "Плафон" є 24-річний Даниїл Риндя. Підприємець контролює низку компаній, які спеціалізуються на швидкому освоєнні бюджету та сумнівних фінансових операціях.

Яскравим прикладом є ТОВ "Біноваком" – фірма Ринді, що через 21 день після реєстрації на початку 2025 року виграла тендер на 14 млн грн на постачання опалювальних пелет у Кам’янському. При цьому, за даними медіа, компанія не мала ані власного штату, ані складських приміщень. А необхідний за умовами торгів "досвід роботи" ТОВка підтвердила угодою купівлі-продажу товару, оформленою на третій день свого існування.

Проте справжній масштаб діяльності номінального директора Ринді розкриває інша його структура – ТОВ "Квітрумія", яке стало фігурантом кримінальної справи. За даними правоохоронців, через цю та інші фіктивні компанії під виглядом безтоварного "імпорту" до Китаю, Болгарії та Гонконгу було незаконно перераховано близько 77 млн грн. Паралельно з цим було сформовано штучний податковий кредит.

Підписи під мільйонами: хто узаконив "контейнерну схему"

Поки Антимонопольний комітет розбирався зі спільними рисами приватних фірм на кшталт принтера з дефектом, за лаштунками тендерного театру залишилися ті, хто ставив підписи під контрактами. Йдеться про посадових осіб Східного управління замовника робіт.

Згідно з договорами та додатковими угодами, які стали об’єктами розслідування антимонопольників, головним підписантом з боку держави став Дмитро Дубовий. На квітень 2025 року він обіймав посаду т.в.о. начальника Східного управління замовника робіт і візував договори №25-8, 25-9 та 25-10, за якими ТОВ "ТД "Маестро Групп" отримало понад 19 млн грн.

Ще однією ключовою фігурою в цій історії є Анатолій Опря. У 2025 році він відповідав за проведення закупівель як уповноважена особа. Саме до цього посадовця стікались тендерні пропозиції, він їх мав досліджувати, і, як випливає зі справи АМКУ, не помітив ознаки змови між учасниками. Протоколи про прийняття рішень щодо результатів переможних тендерів для "ТД "Маестро Групп" також візував Опря. У 2026 році він розпочав особисто підписувати багатомільйонні контракти вже у статусі т.в.о. начальника Східного управління замовника робіт.

Попри викриття антиконкурентних дій від потенційних постачальників контейнерів для війська та санкцій АМКУ підхід посадовців до вибору постачальників, здається, не змінився. Інакше як пояснити, що ТОВ "Ескальє" отримало у квітні 2026 року два підряди на 11,2 млн грн (договір №26-22) та на 4,2 млн грн (договір №26-23).

Аналіз тендерної історії компанії виявляє феноменальну вибірковість, адже 100% державних контрактів отримані від Східного управління замовника робіт. Крім "свіжих" підрядів, фірма у травні 2025 отримала ще три на суму понад 39 млн грн.

Це та сама компанія, яка раніше виступала фінансовим донором для ТОВ "Плафон", що імітувало конкуренцію з "ТД "Маестро Групп". Найцікавіше, що протягом кількох років одноосібною власницею та бенефіціаром "Ескальє" була Юлія Міндіч (за даними медіа, є дружиною згаданого вище Леоніда Міндіча). Хоча у листопаді 2025 року власник фірми формально змінився – директором став Олександр Пожайрибко, це виглядає швидше як сімейна ротація. Адже Пожайрибко – дівоче прізвище Юлії, а представники цієї ж родини значилися серед засновників фірми ще з моменту її створення у 2019 році. До того ж у березні 2026 у тендерній документації Юлія Міндіч згадується як менеджер зі збуту з 7-річним стажем роботи у ТОВ "Ескальє".

Історія з ТОВ "Торгівельний дім "Маестро Групп" та "Плафон" демонструє одну з ключових проблем оборонних закупівель: конкуренція на торгах не завжди гарантує реальне змагання між незалежними учасниками. До того ж формально система спрацювала: АМКУ виявив антиконкурентні дії та покарав учасників. Але фактично тендерна екосистема не змінилась – пов’язані між собою структури продовжують отримувати державні контракти.