Ювелірна безкарність: попри гучні звинувачення в контрабанді, Lux Groups і Олександр Ліцкевич продовжують торгувати розкішшю

Як за допомогою глянцю та "благодійності" перекрити кримінальний шлейф

Підозри, обшуки, кримінальні епізоди — і жодної паузи в бізнесі. Пов’язаний зі скандальним "ювеліром" Олександром Ліцкевичем бренд Lux Groups продовжує активно рекламуватися та торгувати Rolex-ами і Cartier. Працює навіть бутик у центрі Києва, через який, за даними правоохоронців, "прокачувалася" люксова годинникова контрабанда на сотні мільйонів гривень. Схоже, магазин навіть продає ті самі моделі, що фігурують у кримінальній справі.

Сам Ліцкевич, якому інкримінують не лише організацію контрабандної схеми, а й нанесення побоїв працівникам БЕБ, вийшов з-під арешту та продовжує розповідати у медіа, як на День святого Валентина та 8 Березня звабити жінку за допомогою швейцарського годинника.

"Телеграф" детально розповідає про цей "ювелірний" кримінальний кейс, де тексти підозр і рекламні публікації наздоганяють одне одного, створюючи ефект подвійної реальності.

Хто ви, м-р Сашко, або Ліцкевичів багато не буває

Розмаїття солідних чоловічих облич дивиться на нас з монітора, якщо ми заб’ємо у пошуковий рядок словосполучення "Олександр Ліцкевич".

В окулярах чи без них, у літах чи відносно молоді – всі ці Ліцкевичі є "провідними експертами" у годинниках. І неабияких, а найдорожчих марок — Rolex, Audemars Piguet, Patek Philippe, Cartier тощо. Кожен з "експертів" розповідає, як витратити сотні тисяч доларів, і найчастіше — чому це правильно зробити у магазині Lux Groups.

Остання така публікація з "експертом Ліцкевичем" з’явилася буквально днями – напередодні свята закоханих. Там він розказує, які дорогі прикраси подарувати жінці, аби напевне "вкласти її до ліжка" здобути її прихильність.

До речі, не відстає в інтернет-піарі і сам бутик Lux Groups, правда, рекламуючись чомусь на сайтах будівельного та іншого непрофільного напрямку.

Але всі ці фото Ліцкевичів (за виключенням одного, про це нижче) виглядають наскрізь фальшивими. Бо геть усі вони згенеровані ШІ. Принаймні самі інструменти ШІ вказують на високу вірогідність цього.

А використовуються, ймовірно, ці "згенеровані Ліцкевичі", по-перше, як спосіб порятунку вже добре підмоченої репутації бренду Lux Groups, а по-друге, як засіб приховати за допомогою численних піар-публікацій справжнє обличчя і скандальну інформацію про реального Олександра Ліцкевича. А приховувати, звичайно ж, є що.

Контрабанда на 400 мільйонів гривень

Насправді з ім’ям Олександра Ліцкевича пов’язано чимало кримінальних історій. Та останній скандал — найгучніший — стався відносно нещодавно. У жовтні 2025 року БЕБ повідомило про викриття схеми нелегального переміщення через кордон України коштовних годинників. Виявлена правоохоронцями контрабанда "потягнула" на $10 млн, або на 400 млн грн.

Схема була побудована з розмахом – годинники закуповувалися у Гонконзі та Еміратах, потім доставлялися у Польщу. Вже звідти через провідників потягу "Варшава — Київ", які ховали їх у потаємних місцях вагонів, нелегально завозили в Україну. Ну а згодом товар продавали через власний магазин за готівку, безготівку та криптовалюту.

"Детективи БЕБ повідомили про підозру 11 особам злочинної групи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-3 Кримінального кодексу України (переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів (крім підакцизних товарів та електричної енергії), вчиненого у значному розмірі організованою групою осіб). Рішенням суду накладено арешт на майно підозрюваних, яке було придбане за кошти, отримані від злочинної діяльності, в тому числі автомобілі та яхту. Підозрюваним обрано запобіжні заходи", — йдеться у повідомленні БЕБ.

У повідомленні правоохоронців, як завжди, приховані імена причетних осіб, але "Телеграф", аналізуючи дані ЄДРСР, дістав підтвердження, що організатором схеми був саме Ліцкевич.

Так, в одному з судових рішень у кримінальному провадженні №72024001520000019 йдеться про те, що організатор схеми вирішив здійснювати діяльність з продажу предметів контрабанди "під торгівельною маркою "Lux Groups", зареєструвавши її на ім'я матері".

Перевірка в реєстрі торгових марок показала, що такий бренд зареєстровано за Валентиною Ліцкевич, прописаною за адресою по вул. Курській (наразі Генерала Воробйова) у м. Києві. За такою самою адресою зареєстрований і ФОП героя нашої публікації — Ліцкевича Олександра Вікторовича.

З цікавих подробиць "контрабандної" кримінальної справи – для координації зусиль учасників схеми було створено чат у месенджері WhatsApp. Так от: назва чату звучала досить символічно — "Заказы Китай".

Годинники з переліку контрабанди досі можна купити в магазині Lux Groups

Цікаво, що у матеріалах судових рішень детально перераховані всі назви годинників, які, за версією правоохоронців, по схемі Ліцкевича контрабандою ввозилися в Україну. Загалом це 15 позицій – переважно хронометри фірми Rolex.

Виявилося, що більшість з моделей годинників, котрі фігурують у кримінальній справі, станом на лютий 2026 року спокійно можна придбати у магазині Lux Groups.

Побиті правоохоронці

Справа про контрабанду годинників тісно пов’язана з іншою гучною кримінальною історією, де фігурує Олександр Ліцкевич – нанесення тілесних ушкоджень співробітникам правоохоронних органів.

У червні 2025 року троє правоохоронців (двоє співробітників БЕБ та представник СБУ) прийшли з обшуком на яхту "Abacus marine" (пізніше була арештована в рамках справи про контрабанду. — Ред.) на одній зі стоянок у Києві. На той час на яхті якраз перебував Ліцкевич та двоє його друзів — Антон Майборода та Павло Маслов.

Правоохоронці представилися і збиралися розпочати слідчі дії, та раптом отримали матюки та погрози від трійці друзів. Згодом трійця накинулася на детективів та завдала їм значних тілесних ушкоджень.

Наразі справа дійшла до розгляду обвинувального вироку – офіційний ресурс "Судова влада України" показує, що розгляд відбуватиметься 18 березня у Голосіївському суді м. Києва. Паралельно побиті правоохоронці (одна з них жінка) висунули цивільний позов загалом на 1 млн 300 тис. гривень.

Між іншим, попри справи про контрабанду і побиття, Олександр Ліцкевич за ґратами не перебуває, суд випустив його під домашній арешт під досить незначну заставу в 9 млн грн (хоча прокурори просили 100 млн).

Не перше побиття на рахунку Ліцкевича?

В Єдиному держреєстрі судових рішень фігурує ще одна справа, де прізвище Ліцкевича згадується у контексті жорстокого побиття. У 2013 році громадянин із ПІБ Ліцкевич Олександр Вікторович (тобто або "наш" Ліцкевич, ну або його повний тезка) у Києві на авто Audi R8 підрізав іншу автівку і не придумав нічого кращого, ніж побити до втрати свідомості її водія.

За це йому світило до 7 років, але Солом’янський суд м. Києва закрив справу – Ліцкевичу вдалося "порішати" питання, заплативши постраждалому 50 тис. грн. Цікаво, що адвокат постраждалого був не згоден з таким рішенням, оскільки, цитуємо: "він не побачив дійового каяття в поведінці обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і судового розгляду".

Який він, справжній Ліцкевич?

На початку тексту ми згадували, що фото справжнього Олександра Ліцкевича практично неможливо знайти за десятками згенерованих ШІ світлин. Це не зовсім так – і допомогти у цьому можуть матеріали іншої кримінальної справи, також пов’язаної з нашим "героєм" і бутиком Lux Groups. Тільки цього разу мова не про контрабанду, а про елементарне шахрайство – яке у народі називають "кидалово".

Фабула справи у вільному викладенні виглядає наступним чином: у березні 2017 року клієнт прийшов до магазину Lux Groups, у якому ще й діяв ломбард, з метою продати 2 золоті каблучки з діамантами вагою 6,5 та 2,55 карата. Там "спеціаліст" (як згодом стане зрозуміло, Олександр Ліцкевич) оглянув товар та оцінив його у $31 тис. Але платити всю суму магазин не захотів, мовляв, не було грошей, тож заплатив лише $15 тис.

Ну а далі як у поганому кіно – людина чекала своїх грошей, чекала… і зрештою зрозуміла, що її кинули на $16 тис. У 2019 році клієнт подав до суду, але нічого довести так і не зміг. Суд закрив справу з формулюванням: "Надані ж позивачем докази є недостатніми для доведення обґрунтованості його вимог".

У цій справі цікава згадка про те, як обманутий клієнт ідентифікував того, хто оцінював його каблучки: "в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 можливо відшукати статтю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4 : одиозный мошенник снова в центре скандала", яку датовано груднем 2019 року".

Ми забили цю фразу у пошук, і єдиною публікацією, яку він видав, була стаття 2019 року якраз про Олександра Ліцкевича. Ну а фото, яке вона містила, очевидно, відповідає його реальному вигляду, який і ідентифікував горе-відвідувач магазину Lux Groups.

Ще й ухилянт з "купленими дітьми"?

На завершення розповіді про кримінальну епопею Ліцкевича не можемо не згадати ще один цікавий кейс, віднайдений нами під час дослідження ЄДРСР. Мова про кримінальне провадження №12025100010002144, котре розслідується за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 (підроблення документів) та ст. 336 КК України (ухилення від призову).

Фігурантом цього провадження є один з трьох учасників іншої вже згаданої справи – про побиття правоохоронців. Тобто це або Олександр Ліцкевич, або його "подільники" Антон Майборода і Павло Маслов.

Суть справи у тому, що, за версією правоохоронців, підозрюваний "приписав" собі двох додаткових дітей і на цій підставі отримав відстрочку і можливість спокійно подорожувати за кордон. Чим він неодноразово й скористався.

Останнє рішення у цій справі датоване листопадом 2025 року. У ньому йдеться про законність арешту телефонів та комп’ютерів підозрюваного.

Піар проти підозр: як намагаються почистити репутацію

Поки в судових реєстрах накопичуються томи кримінальних проваджень, в інтернеті множаться зовсім інші томи — глянцеві. Попри підозри у контрабанді на сотні мільйонів, справу про побиття правоохоронців, старі епізоди з "вирішенням питань" та нові провадження, пов’язані з документами і відстрочками, Олександр Ліцкевич не зникає з публічного простору. Навпаки — він у ньому розчиняється.

Стрічка видачі переповнена "професійними" інтерв’ю про мистецтво вибору Rolex чи Cartier, порадами, як підкорити жінку коштовним годинником, історіями успіху "ювелірного експерта". Паралельно — десятки, якщо не сотні, матеріалів про благодійність. Масштабну, щедру, зворушливу. Настільки масову, що вона виглядає як окремий медіапроєкт.

З огляду на чутливість теми ми не будемо згадувати конкретні об’єкти цієї благодійності. Але важко не помітити очевидного: інформаційний вал покликаний перекрити інший — вал кримінальних новин. Бо поки слідчі описують схеми "Заказы Китай", у стрічці з’являються тексти про "соціальну відповідальність бізнесу". Поки суди призначають засідання, виходять нові рекламні інтеграції. Поки йдеться про 400 мільйонів гривень потенційної контрабанди, публікуються історії про "людину, яка просто любить годинники".

Репутацію сьогодні намагаються чистити так само активно, як продають люксові хронометри. І якщо вірити кількості матеріалів, відбілювання імені Ліцкевича та бренду Lux Groups поставлено на потік не гірше за продажі. Та є нюанс: у правовій державі імідж не замінює вирок, а глянцева обкладинка не скасовує кримінальну справу.

"Телеграф" і надалі стежитиме за розвитком подій — у судах, у реєстрах і поза межами рекламних шпальт. Бо справжня розкіш — це не годинники за сотні тисяч доларів, а відповідальність перед законом. Не перемикайтеся.