У школі їй ставили двійки з малювання, а тепер вона підкорює Європу: історія художниці, чиї мурали змінюють міста

Відверті зізнання художниці з Одещини

У шкільному атестаті Діни Стоянової найнижчий бал стояв навпроти графи "Образотворче мистецтво". Вчителька запевняла: малювання — це не її. Проте сьогодні 37-річна художниця створює 150-метрові мурали у Європі, розписує багатоповерхівки та перетворює сірі стіни українських вулиць на квітучі оазиси.

Але це інтерв'ю не про те, як дівчина з Ізмаїла подолала комплекси і стала успішною. Воно про те, як митці можуть і повинні добре заробляти — бо це не просто талант, а велика робота та досвід. І про те, як всього один малюнок на фасаді пекарні може змусити перехожих вперше за пів року підняти очі від асфальту і просто посміхнутися.

"Мені казали, що я не вмію малювати"

Діна Стоянова народилася в Ізмаїлі. Через слова вчительки самооцінка впала. Тож до художньої школи пішла пізніше за інших дітей. Але в художній школі знайшлася викладачка, яка все змінила. Саме завдяки їй Діна продовжила малювати, вступила до університету, а декілька років тому відкрила ФОП і займається мистецтвом офіційно.

Зараз вона розписує стіни, створює картини та ілюстрації. Її мурали можна побачити в десяти містах України та Європи. Серед проєктів — фасад десятиповерхового житлового будинку в Одесі, стіна торгового центру "Острів", розпис на першому в Україні інклюзивному пляжі міста, мурал площею близько 150 квадратних метрів у Відні та багато іншого.

"Замовлення бувають різні. Зазвичай це розписи для закладів — інтерʼєрів та фасадні. Мета — привернути увагу. Наприклад, я розписувала сіру стіну торгівельного центру. Намалювала яскраві квіти, листя, птахів. Люди фотографуються на фоні розписів, діляться в соцмережах, таким чином місце стає впізнаваним", — розповідає Діна.

Мурал як реклама, яку не перемикають і не ігнорують

Одного разу Діна розписувала фасад пекарні на вузькій вулиці. Заклад працював там уже пів року. Люди ходили повз щодня, але не знали, що там пекарня. Коли художниця малювала, перехожі зупинялися, дивилися на роботу і здивовано запитували: "А що, тут пекарня? Тут хліб можна купити? Вона тільки відкрилася?" Це реальний формат реклами — ненав'язливий, який прикрашає простір і додає родзинку, вважає мисткиня.

"Я навчилася відмовляти, якщо не погоджуються на мою ціну" — чому митці мають добре заробляти

Існує стереотип, що художники, поети, письменники мало заробляють. Вона підкреслює: в кожній професії можна заробляти, і митці не — виняток. Діна була закомплексована, невпевнена в собі. Вчилася на своїх помилках, здобувала досвід. А тепер навчилася відмовляти, якщо замовник не погоджується на її ціну.

"Художники можуть і повинні багато заробляти. Творчість — це не просто талант — це велика робота, досвід. В мене були помилки, але саме ці ситуації зробили мене сильнішою, навчили реагувати в різних обставинах і нічого не боятися. Мало хто народжується зі стержнем всередині і вірою в себе. Але в собі можна і потрібно це виховати. Потрібно не втратити себе, розповідати свою історію, а не те, що модно", — переконана Діна.

Натхнення — міф. Воно завжди є, коли ти гориш своєю справою, коли знаєш, що тобі за це добре платять. У творчому бізнесі важлива дисципліна, системність та відповідальність — тоді будуть замовлення, великі гроші і класні проєкти.

Як закладати в мурали ідеї, які відкриваються тим, хто готовий придивитися

Чи можна закласти в мурали соціальні або політичні меседжі? Діна впевнена: звісно, можна. І це навіть цікавіше, коли є якийсь сенс. Може, він не такий очевидний з першого погляду, але він там є.

У 2024 році Діна малювала на першому інклюзивному пляжі в Одесі. Там намалювала дівчину з блакитним волоссям у жовтій стилізованій вишиванці. Вона символізує Україну. У неї довге волосся, на волоссі силуетом зображений птах — як символ свободи. На волоссі також будиночки, ліс — як символ великої країни, дому. Треба придивитися, подумати. Для когось це не так явно, але сенс є.

На фасаді торгового центру "Острів" був інший меседж. Тут метою було намалювати оазис серед галасливого міста. Діна намалювала фантастичні квіти, різноколірні папуги, птахів. Щоб люди йшли і посміхалися. І так і є. Поки малювала, до неї підходило багато людей, казали слова вдячності.

"Мені здається, це дуже важливо, особливо зараз людям потрібні такі моменти радості і натхнення. Щоб всередині запалювали вогонь. Хоч на п'ять хвилин вони посміхнулися, пораділи — і їм стало краще", — каже Діна.

Найбільш масштабний проєкт — розпис фасаду десятиповерхового житлового будинку в Одесі. Діна працювала разом з іншими художниками. Вперше такий великий проєкт, вперше на такій висоті.

У Румунії Діна створила декілька розписів у різних містах. Навесні їздила до Відня. Там малювала на вулиці мурал близько 150 квадратних метрів.

Замовник хотів графічний малюнок — тільки чорний і білий колір. Діна намалювала графічну архітектуру, дівчину, квіти, ластівок. Квіти взяла польові, місцеві — як символи країни. Ластівки — символ добробуту, свободи.

Наприкінці серпня Діна працювала над муралом для дитячого садка в Одесі. Він розташований близько до порту і постраждав під час війни — були вибиті вікна. Японські партнери спонсорували ремонт, і Діна створювала мурал на фасаді садочка Вона зобразила двох дівчаток — українку і японку. Вони під сакурою, поруч частинка українського лугу. Це єдність народів, який один одному допомагає в біді. І це теж важливий меседж, який можна вкладати в мурали. Від себе Діна намалювала паперових журавликів та лелек. В Японії журавель — це символ миру, віри, добробуту. У нас лелека — символ дому.

Чому Діна обирає життєствердне мистецтво

Як розповісти світу про Україну так, щоб це було почуто, але не сприймалося як токсичність? Діна вважає: важливо розповідати про себе, про культуру, але робити це не нав'язливо. Тоді це буде почуто і цікаво.

Можна додавати в сучасний одяг елементи етніки, осучаснювати традиції, розповідати про традиції. Додавати автентичні мотиви до мистецьких робіт. Але не робити це агресивно.

Вона хоче створювати щось життєствердне, що дозволяє посміхнутися. Щоб залишати в світі проблиск надії. Надія буде там, де світло. Світло там, де творчість, радість.

Раніше "Телеграф" повідомляв, що картину відомого українського художника продали за 3,5 млн гривень. Кошти від продажу картини він спрямував на підтримку ЗСУ.