Таємний канал до Кремля. Навіщо голова Євроради почав контакти з РФ і в чому головний ризик

Є політик, який може бути адвокатом і України, і Європи.

У червні Брюссель та Москва перервали багаторічне дипломатичне мовчання. Педро Лурті, один із ключових посадовців у команді голови Європейської ради Антоніу Кошти, провів щонайменше дві телефонні розмови з високопоставленим російським чиновником, наближеним до Володимира Путіна.

Ініціатива політика залишила невдоволеними низку європейських лідерів, адже, по-перше, новина про контакти з РФ застала їх зненацька. По-друге, подібна кулуарна дипломатія має узгоджуватися на рівні всіх урядів, інтереси яких представляє Кошта.

За що взагалі відповідає голова Євроради, та чи справді він готується до зустрічі з російським диктатором, — розповідає "Телеграф".

Політичний арбітр родом з Португалії

Європейська рада — це найвищий політичний орган Європейського Союзу, який об'єднує лідерів усіх країн-членів, тобто їхніх президентів або прем'єр-міністрів, а також — президентку Європейської комісії Урсулу фон дер Ляєн. Цей орган не займається прийняттям законів, а визначає політичний курс та головні стратегічні пріоритети блоку. Безумовно, закінчення війни в Україні — один з ключових пріоритетів.

Очолює інституцію президент Європейської ради, посаду якого обіймає якраз Антоніу Кошта, колишній прем’єр-міністр Португалії. Його пост до цього займав Шарль Мішель — так, той самий, якого в ЗМІ називали "двійником Дениса Шмигаля". Мішель мав репутацію політика, який часом перебільшував власні повноваження та намагався формувати політику без належних консультацій із столицями.

Президент діє як головний координатор та політичний арбітр союзу, чиє ключове завдання — узгоджувати позиції 27 країн-членів і забезпечувати єдність блоку на міжнародній арені. Він скликає та веде саміти ЄС, де допомагає державам із різними інтересами знаходити компроміси у складних питаннях або ж шукати нестандартні виходи з політичних глухих кутів.

Антоніу Кошта, на відміну від попередника, чудово справлявся з цим завданням.

"Відтоді як у грудні 2024 року він очолив Європейську раду, Кошта майже не чув нічого, окрім схвальних відгуків від глав держав і урядів, яких представляє і від підтримки яких залежить", — пише видання Politico.

Річ у тім, що голову Євроради терміном на два з половиною роки обирають саме лідери ЄС кваліфікованою більшістю голосів. Наразі шанси Кошти бути переобраним на другий термін є доволі високими.

64-річний політик — справді досвідчений переговірник із доведеною здатністю досягати складних домовленостей. Ще на посаді прем'єр-міністра Португалії як лідер Соціалістичної партії він успішно формував малоймовірні коаліції в Лісабоні та вибудував міцні відносини з колегами в інших європейських столицях.

Один з обізнаних європейських дипломатів в розмові з "Телеграфом" називає контакти, які кабінет Кошти встановив з росіянами, "захистом європейських інтересів", що особливо актуально в разі нового раунду мирних переговорів.

"У всіх сторін будуть інтереси, які потрібно захищати. Європа має бути залучена до цього процесу, адже Україна є частиною Європи, і йдеться про архітектуру європейської безпеки", — каже співрозмовник.

За його словами, і ЄС, і Україна, і США мають надалі доносити до Москви, що відкриті до переговорного процесу — та лише за умови, що він приведе до сталого миру в довгостроковій перспективі. Фактором, який може підвищити готовність росіян до діалогу, посадовець називає "стратегію України, яка показує свою ефективність щодня".

Сам Антоніу Кошта зазначив: "Те, що я роблю через свій офіс, — це створення дипломатичного каналу, адже ми не можемо покладатися лише на інших у тлумаченні російських повідомлень і маємо бути здатними передавати Росії власні меседжі".

Звісно, наразі не йдеться про жодну можливу поїздку політика до Росії. Та показово, що, наприклад, прем'єр-міністр Бельгії Барт де Вевер, хоч і в жартівливій формі, вже висловив готовність відправити Кошту на переговори до Москви.

Чого від європейців хоче Путін

Днями голова Євроради виступив із промовою на Конференції з відновлення України, де вчергове підтвердив, що Європейський Союз готовий долучитися до процесу переговорів.

"Водночас саме Україна визначатиме умови всеосяжного, справедливого й тривалого миру. Ніхто не може говорити від імені України — лише Україна може говорити від імені українського народу", — сказав політик.

Він додав, що ЄС підтримує всі мирні ініціативи, але й посилює тиск на Росію через санкції.

"Ми ухвалили 20 пакетів санкцій і готуємо наступний. Ми також ухвалили політичне рішення продовжувати санкції на один рік замість лише шести місяців. Ці заходи працюють і сприяють тому, щоб змусити Росію до справжніх переговорів", — висловив думку Кошта.

Та варто враховувати ще один фактор. У Кремлі сучасну Європу не поважають. Звинувачення на адресу європейських столиць — це один з найулюбленіших інструментів російської пропаганди та офіційної риторики РФ. Москва регулярно використовує цю тактику, перекладаючи відповідальність за розв'язану нею ж війну на Захід.

Російські офіційні особи постійно заявляють, що постачання європейської зброї, фінансова підтримка України та обговорення гарантій безпеки — це ще більше "розпалювання війни".

Однак, є причина, яка може підштовхнути російську сторону до змістовних контактів з ЄС — і це прагнення позбутися санкцій. Попри заяви про те, що "санкції лише роблять Росію сильнішою", у довгостроковій перспективі вони діють як отрута для її економіки.

Бюджетний дефіцит РФ з початку цього року досяг 6 трлн рублів або 7,4 млрд євро. Військові витрати фактично витісняють усі інші пріоритети — близько 75% податкових надходжень спрямовуються саме на оборону.

Щоб покривати ці діри, Росія дедалі дорожче позичає кошти всередині країни, адже саме міжнародні санкції ускладнюють зовнішні запозичення. Таким чином, фінансування війни відбувається виключно за рахунок виснаження внутрішніх ресурсів.

У цьому контексті загравання команди Антоніу Кошти з РФ є ризикованою грою. Кремль спробує використати будь-яку зупинку війни в Україні, щоб домогтися скасування санкцій і отримати гроші на свою економіку.

Тож головне завдання для голови Євроради зараз — показати, що Європа розмовлятиме з Росією з позиції сили, а не робитиме поступки заради фальшивого миру. Формула тут проста: лише більше підтримки для Києва і лише більше тиску на Москву.