Буданов зруйнує Кримський міст, — на Заході розповіли про майбутнє Чорного моря

Звільнення Криму — ключ до безпеки в Чорному морі. Генерал США у відставці Бен Годжес вважає, що цей регіон стане вирішальним у російсько-українській війні.

Про це він та інші експерти говорили під час заходу в Центрі європейської політики у Брюсселі, повідомляє кореспондентка "Телеграфу".

"Кремль має лише погані наміри"

"Поки Росія контролює Крим, вона може блокувати майже все, що відбувається в Чорному морі.

Можна бути певними, що Росія продовжить втручатися в румунські проєкти глибоководної розвідки нафти й газу, адже зараз вона робить саме це. Вона й далі зриватиме поставки, що виходять з Одеси та інших українських портів.

Поки вона "сидить" у Криму, Україні буде неможливо відновити й знову використовувати Маріуполь і Бердянськ — два великі порти на Азовському морі, бо Росія блокує той великий клятий міст, який, я впевнений, генерал Буданов рано чи пізно зруйнує", — сказав американський генерал.

Російська агресія дійсно перетворила Чорноморський регіон на окрему лінію фронту — морські блокади, запуски дронів, удари по портовій інфраструктурі порушили не лише безпекову ситуацію, а й продовольчі та енергетичні маршрути.

Очевидно, що НАТО, особливо прибережні держави-члени як-от Туреччина, Румунія й Болгарія, а також ЄС та Україна відіграватимуть головну роль у тій чи іншій моделі безпеки.

"Росія прагне домінувати в Чорному морі, яке для неї завжди було своєрідним плацдармом для всього, що вона робила на Близькому Сході й навіть в Африці.

Якось колишній посол Болгарії сказав мені: "Нічого, що відбувається в Чорному морі, не залишається в Чорному морі". Це своєрідна протилежність правилу Лас-Вегаса", — описав американський генерал. Він додав, що Москва має "лише погані наміри" щодо регіону.

Наприклад, РФ робила все можливе, щоб ще одна чорноморська країна — Грузія — ніколи не могла розвинути глибоководний порт Анаклія. Він задумувався як стратегічний вузол, який з’єднав би Європу з Кавказом і Центральною Азією в обхід Росії.

"Якщо уявити це як єдину економічну зону: Чорне море, Дунай, Кавказ і далі, це змінює спосіб мислення. Хто категорично ненавидить цю ідею? Росія. Бо тоді країни й компанії зможуть обходити її.

Мільйони й мільйони людей отримали б вигоду від економічного зростання та можливостей, які створила б така зона. Та для цього Україна має перемогти Росію і змусити її жити у своїх кордонах", — підсумував Годжес.

Для довідки: на сьогодні порт Анаклія перебуває на стадії активного будівництва. Після років затримок грузинська влада відновила реалізацію проєкту, який має стати найбільшим глибоководним портом на Чорному морі. Очікується, що перші потужності запрацюють наприкінці десятиліття.

Не забувати про регіон Азову

Директорка програми безпекових досліджень Ради зовнішньої політики "Українська призма" Ганна Шелест прогнозує, що ситуація в Чорному морі може лише загостритися.

"Мова не лише про нові типи реактивних безпілотників, які Росія використовує останні два місяці, і зростання атак на портову інфраструктуру.

Йдеться і про атаки на судна навіть у нейтральних водах, і на нафтові термінали. Росія активно знищує портову інфраструктуру українського Чорноморського узбережжя.

Остання атака на Румунію — це був сигнал "ми можемо це зробити, і наступного разу це може бути порт Констанца", — каже аналітикиня.

Крім того, Москва розвиває морські безпілотники: "Навіть якщо зараз вони не дуже успішні, росіянам потрібен лише час. Вони тестують нові можливості. Якщо раніше ми жартували про "Шахеди", то тепер це фактично маленькі ракети.

Росія поступово змінює баланс. Питання в тому, чи готові ми реагувати на це", — зазначила Шелест.

Експертка погоджується зі словами Годжеса щодо демілітаризації Криму.

"Незрозуміло, чому росіяни так пишаються Севастополем, якщо вони програли обидві битви за нього — і в XIX, і у XX столітті. То чому б їм не програти й у XXI столітті, і зрештою не зробити Крим демілітаризованою зоною?

Можливо, це могло б бути одним із рішень для майбутнього регіону, хоча це більше належить до сфери бажань, ніж близької перспективи", — сказала вона.

Шелест також закликає не виключати Азовське море з обговорень.

"Коли ми забуваємо про Азовське море, то де-факто визнаємо контроль Росії над ним. Нагадаю, що саме там відбулася перша спроба агресії та анексії ще у 2003 році.

Тому навіть у політичному дискурсі ми не маємо ігнорувати Азовське море, бо саме цього хоче РФ", — додала експертка.

Для довідки: мова про кризу, яка розгорілася у жовтні 2003 року. Тоді Москва почала будівництво дамби від Таманського півострова в бік українського острова Тузла в Керченській протоці.

Київ розцінив це як спробу змінити кордон і створити територіальний тиск, оскільки дамба могла фактично з’єднати російську територію з островом. Конфлікт різко загострився дипломатично, Україна перекинула прикордонні підрозділи, і ситуація була врегульована лише після переговорів на найвищому рівні, коли будівництво дамби зупинили.

Яка роль Туреччини?

Натомість експерт американського Інститут Гудзону Джан Касапоглу під час дискусії в Брюсселі зазначив: дуже рано казати про будь-які перспективи припинення вогню між Москвою та Києвом, в тому числі, в морі.

"Сили, які Росія розгорнула в Україні, у чотири рази перевищують чисельність британських збройних сил, у три рази — французьких, у два з половиною рази — польських. Наразі це приблизно 700 тисяч військових.

Якщо об’єднати Московський і Ленінградський військові округи, то лише Збройні сили Туреччини в НАТО в Європі більші за цю кількість.

Наші розрахунки показують, що відкриття другого фронту в Європі потребувало б лише 1% російського ВВП і менше ніж 10% її людських ресурсів. Тобто ми зовсім не наблизилися до ситуації припинення вогню", — сказав він.

Касапоглу не очікує перемирʼя "ані цього, ані наступного року".

Та якщо все ж уявити потенційний режим тиші, то саме Анкара може відігравати ключову роль у його моніторингу в морі.

"Це було б доволі привабливо для Туреччини з точки зору її зовнішньої та безпекової політики — бути всередині цього процесу, а не поза ним, адже це єдиний спосіб утримати зовнішніх гравців поза Чорним морем і зберегти провідну роль прибережних держав.

Для цього є прецедент. Коли в Чорному морі з’явилися морські міни, першою реакцією Туреччини стало обʼєднання сил із румунами та болгарами для проведення спільної операції з розмінування", — нагадує спікер.

Він говорить про багаторівневу систему, потрібну для будь-якого сталого припинення вогню.

"Необхідно інтегрувати військові та інші бази даних, радари, супутникові знімки, розвідку з відкритих джерел, електромагнітний моніторинг — повну систему спостереження за рухом суден та єдину картину даних.

Другий рівень — верифікація. Зараз басейн Чорного моря наповнений небезпечними об’єктами: від надводних БПЛА до морських мін. Має бути створений механізм перевірки.

Третій рівень — оперативний підхід, який дозволяє розрізняти агресію, ненавмисні військові переміщення, провокації та звичайний комерційний морський рух", — розповів турецький експерт.

Для цього потрібен спільний штаб, у якому працювали б не лише Україна, а й країни НАТО, що мають вихід до Чорного моря.

Цікаво, що власну стратегію щодо Чорного моря розробляє і Європейський Союз. Болгарія та Румунія ведуть переговори з Брюсселем щодо відкриття Чорноморського центру морської безпеки з локаціями в двох країнах.

"Центр морської безпеки покращить збір інформації, захист прибережної зони, і, звичайно, співпрацю з Україною.

Ми бачимо, що ЄС починає ставати гравцем у Чорноморському регіоні. Найважливіший елемент, через який він справді продемонструє свою роль у регіоні, — це підтримка Києва", — зазначила Іонела Марія Чолан, експертка Центру європейських досліджень Вільфріда Мартенса.

Таким чином Чорне море все більше стає місцем, де вирішується не тільки доля війни між Україною і Росією, а й те, яким буде весь регіон у майбутньому — або закритим і мілітаризованим, або відкритим для торгівлі та співпраці.