Тіні забутих паїв: як і чому померлі українці масово дарують землю компанії Андрія Засухи

Що це за схема та чи законна вона, розповіли юристи

Агрофірма "Світанок" сьогодні контролює 5046 гектарів — найбільший приватний земельний банк України за даними OpenDataBot. Та звідки береться ця земля? Судові реєстри фіксують десятки заповітів на користь компанії Андрія Засухи. Паї просто переходять до "Світанку" після смерті власників. Без умов. Без угод. Просто спадщина.

Юридично формально все може виглядати бездоганно. Але залишаються питання: чому померлі українці залишали свої паї не родичам, а саме "Світанку"? Чому компанія масово звертається до суду, щоб отримати спадщину саме зараз? І що сталося з гучним скандалом "мертвих душ", який колись затьмарював репутацію компанії, але згодом зник із інформаційного простору?

"Світанок" на тлі ринку: 5046 гектарів і "стратегія спадщини"

За даними OpenDataBot, в останні роки приватний земельний фонд в Україні зазнав суттєвих змін. Наразі є всього 192 компанії, у власності яких перебуває понад 100 гектарів землі. Для порівняння, у 2024 році, на момент відкриття ринку землі для юросіб, таких компаній було 283.

Майже третина усієї "приватної" української землі (18,3 тис га) перебуває у власності лише десяти компаній. Найбільшою серед них є ПСП "Агрофірма "Світанок", що належить Андрію Засусі — спадкоємцю подружжя так званих "господарів" Київщини Тетяни та Анатолія Засух.

Навіть коли інші великі агрокомпанії скорочують свої земельні активи, "Світанок" залишається стабільним лідером. Нині компанія контролює 5046 гектарів — майже в десять разів більше, ніж агрофірми з останніх місць у топ-десятці найбільших землевласників.

Цей контраст ставить питання: як компанії вдається нарощувати свої масиви, поки інші їх скорочують? Відповідь частково криється в механізмах спадщини.

Як з’ясував "Телеграф", за останні два роки адвокати "Світанку" подали десятки однотипних позовів, спрямованих на оформлення у власність землі померлих власників паїв. Судові реєстри свідчать: українці масово у 2018-2019 роках залишали заповіти, за якими земля після їхньої смерті переходила фірмі Засухи. А зараз адвокати компанії системно звертаються до суду, щоб отримати спадок.

"Не знали" про заповіти? Як "Світанок" через суд оформляє землю померлих власників

Ось, наприклад, фабула цивільної справи № 362/5889/24. З тексту судового рішення видно, що у серпні 2024 року адвокат ПСП "Агрофірма "Світанок" подав до Васильківського міськрайонного суду Київської області позов, у якому просив визначити додатковий строк для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Йшлося про земельну ділянку з кадастровим номером 3221484300:03:007:0025, що відноситься до Ксаверівської сільської ради Васильківського району Київської області.

Відомо, що власник ділянки помер 1 грудня 2021 року. За життя він ще у 2018 році склав заповіт, у якому передбачив, що його ділянка після смерті перейде саме "Світанку". У квітні 2024 року компанія "дізналася" про існування цього заповіту та звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Нотаріус відмовив через пропуск шестимісячного строку, встановленого законодавством.

У суді "Світанок" пояснив, що "не був обізнаний" про заповіт і пропустив термін з поважних причин. Суд визнав аргументи компанії обґрунтованими та задовольнив позов, надавши додатковий строк у три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини.

А ось інша справа, за №362/5884/24. Тут "Світанок" через суд намагається оформити спадщину після смерті власника земельної ділянки (кадастровий номер 3221486700:02:006:0046) у Пологівській сільській раді, Васильківського району. Власник також помер у 2021 році, а у 2018 році лишив землю приватній фірмі. І знову – компанія "не знала" про існування заповіту аж до 2024 року. Тож суд визнав це поважною причиною і постановив надати "Світанку" додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Втім, є випадки, коли отримати спадщину для "Світанку" не так просто. Наприклад, у справі № 362/6461/25 компанія намагалася оформити право на спадкове майно – ділянку на території Ковалівської сільської ради. Але виявилося, що існує інший спадкоємець – син померлої, який уже прийняв спадщину. І тепер "Світанок" судиться за спадщину саме з ним.

Загалом, аналізуючи дані судових реєстрів за 2024-2025 роки, "Телеграф" знайшов понад десять однотипних кейсів, у яких "Світанок" отримував у спадок земельні ділянки. Ймовірно, насправді їх набагато більше.

Чому заповіти практикуються замість продажу

Наскільки ж типовою, а також "чистою" з юридичної точки зору і масовою є ця "заповітна" стратегія? Ми попросили низку юристів прокоментувати цю ситуацію.

"Загалом ситуація виглядає досить типовою, оскільки у нас в сільській місцевості між агрофірмами і пайовиками можуть формуватися різні домовленості. Наприклад, як варіант, вони (агрофірма, — ред.) могли видавати або одноразову матеріальну допомогу своїм орендодавцям, або могли домовитися про підвищену орендну плату. З юридичної точки зору, це не є правопорушенням. Якщо ми говоримо про відносини між агрофірмою та своїм пайовиком, то це цивільно-правові відносини, а в них дозволено все, що, не заборонено законом. І мати домовленості в форматі підвищення орендної плати або в оплаті грошової допомоги за заповіт, законом не забороняється", — зазначає юрист, експерт з питань нерухомості Андрій Ставнюк.

Але він наголошує, що конкретно у даному кейсі насторожує якраз те, що агрофірма начебто "не знала" про існування заповіту на її користь.

"У мене викликало запитання саме те, що агрофірма пропускала строки, щоб подати заяву ще під час відкриття спадщини, мовляв, бо не знала. Це наводить на думку, що конкретно в цьому кейсі — ми, звичайно, не можемо знати напевно, але таке могло бути, — що, умовно, заднім числом ті заповіти могли робилися. Таке теоретично було б можливо. Бо я думаю, що фірма, яка виплатила якусь грошову допомогу або якимось іншим чином домовилася зі своїм пайовиком, то вона б точно знала і як мінімум не пропускала б строк, встановлений державою на прийняття спадщини. А тут ми бачимо серйозні прострочення", — зазначає юрист.

Представник ще однієї юридичної фірми, яки попросив не згадувати його ім’я і назву компанії, розповів, що в масштабах країни мова насправді може йти не про десятки, а про сотні й тисячі випадків, коли гектари землі переходять "за заповітами" до приватних фірм.

"Щодо поширеності цієї практики – то, я вважаю, що тут варто говорити навіть не про десятки й сотні, а про тисячі випадків. Я бачив, що така практика існує взагалі від початку приватизації землі", — зазначає юрист.

За його словами, сенс цієї всієї історії, по-перше, у тому, що приватна фірма отримує у власність землю дешевше, ніж якби вона її прямо купувала.

"Головна причина – вартість земельної ділянки. Якщо власник агрофірми просто прийде і захоче купити у вас цю земельну ділянку, то повинен буде заплатити, наприклад, умовно, $5 тисяч доларів за гектар. Для агрофірми це дорого. А тепер уявімо, що агрокомпанія, яка орендує у вас земельну таку ділянку, приходить і каже: ми вам заплатимо не $5 тисяч, а $1,5 тисячі, але ділянка, поки ви живі, формально лишатиметься у вашій власності. Або навпаки, власник ділянки звертається до агрокомпанії з пропозицією продажу, і та висуває такі умови… Тобто справа тут у вартості ділянки. Що цікаво: якщо брати податки, то держава тут не втрачає – адже юрособа, на відміну від приватної особи – спадкоємця, усе одно повинна буде заплатити податок, оформлюючи землю на себе", — розповідає експерт.

Друга причина історії, яка заодно пояснює, чому "Світанок" почав звертатися з позовами через декілька років – це відкриття ринку землі, яке дозволило купувати її юрособам, що запрацювало з 1 січня 2024 року. Саме тому, за словами юриста, у позовах зазначено, що компанія нібито "не знала" про існування заповітів.

"Ну а після 2024 року вони раптово "дізнаються" про заповіти і самі ініціюють такі позови. Це робиться, аби оперативно провести судову справу, оформити на себе землю і максимально убезпечити себе від подальших позовів з боку родичів померлих землевласників", — пояснює юрист.

Не перший контакт з "мертвими душами".

Історія з спробами "Світанку" оформлювати на себе землю померлих не вперше потрапляла у фокус журналістських розслідувань. Ще у 2016 році журналісти програми "Гроші" зафіксували випадок у селі Велика Вільшанка на Київщині, де селяни звинувачували агрофірму "Світанок" у використанні схеми з так званими "мертвими душами". Тоді цей випадок назвали "Гоголівщиною" — на честь відомого роману-поеми Миколи Гоголя.

За словами мешканців села, договори на оренду чи передачу землі укладалися нібито від імені їхніх родичів, які вже були померлі, а документи при цьому містили підроблені підписи. Тодішня сільська голова Світлана Гайдаєнко заявила, що її односельчан дурять, адже коли договори селян закінчилися, вони вирішили не віддавати більше землю в оренду. І тоді начебто з'явилися 185 сфальсифікованих договорів із виправленнями.

Тисячі гектарів через фальшивих "фізосіб"

Та найгучніший випадок, який стосується переоформлення землі з фізичних осіб на компанію Засухи, пов’язаний із землями держпідприємств Київської області. Йдеться про ділянки ДП "ДГ "Дмитрівка" та ДП "Агрокомбінат "Пуща-Водиця", які спочатку відчужувалися через механізм безоплатної приватизації на користь фізичних осіб, а вже згодом концентрувалися у структурі, пов’язаній з Агрофірмою "Світанок".

За даними судових матеріалів, де згадуються експертні висновки, у схемі фігурували земельні масиви загальною площею понад 1200 гектарів. Зокрема, йшлося про ділянки ДП "ДГ "Дмитрівка" площею 919,34 га вартістю 714,77 млн грн, де експертизою встановлено накладку 462 земельних ділянок, переданих у приватну власність фізичним особам. Окремо у справі фігурували землі ДП "Агрокомбінат "Пуща-Водиця" площею 284,32 га орієнтовною вартістю 1,12 млрд грн.

Як встановлювало слідство, первинними набувачами виступали фізичні особи, які не вживали реальних дій для оформлення права власності чи видачі довіреностей на розпорядження ділянками. Надалі земля через посередників відчужувалася та консолідувалася в аграрному масиві, пов’язаному з компанією Засухи. За версією слідства, для реалізації механізму використовували процедуру безоплатної приватизації пільгових категорій населення, зокрема й учасників бойових дій, а оформлення прав відбувалося формально і, як вказано у матеріалах судової справи, "на підставі підроблених документів".

Загалом сукупна вартість земельних активів, які могли бути залучені до цієї схеми, перевищує 1,8 млрд грн, що робить цей епізод одним із найбільших у кримінальному провадженні щодо відчуження державних сільськогосподарських земель на Київщині.

Нова інформація щодо нових деталей і слідчих дій у цій справі з’являється і нині. Але відомостей про повідомлення підозр власникам чи посадовим особам ПСП "Агрофірма "Світанок" поки немає.

За землю – зубами

І на завершення кілька слів про те, що відбувається з землею, у яку "Світанок" тим чи іншим чином вже встиг вчепитися. Дуже показовою у цьому контексті є судова справа за участі фірми Засухи і мешканки Білоцерківського району, яка вирішила більше не здавати "Світанку" землю в оренду.

Власниця ділянки ще за рік до завершення договору прямо повідомила ПСП "Агрофірма "Світанок" про небажання продовжувати орендні відносини та просила повернути їй землю площею 3,8831 га після закінчення строку договору. Однак у компанії відповіли, що питання повернення ділянки може бути вирішене лише після збору врожаю, а згодом спробували підсунути їй іншу ділянку, на яку вона не була згодна.

Позивачка наполягала, що строк оренди завершився ще у 2022 році, а її письмові заперечення щодо поновлення договору були належно направлені орендарю. Та фактично були проігноровані.

Суд дійшов висновку, що договір оренди не був поновлений у встановленому законом порядку, а право власниці на розпорядження землею було порушене, тому відповідача зобов’язали повернути ділянку та компенсувати судові витрати. Станом на листопад 2025 року справа вже дійшла до Верховного суду.

Редакція поспілкувалася з юридичною фірмою, яка представляє ПСП "Агрофірма "Світанок" щодо історії з заповітами. Ми надіслали відповідний запит, де, зокрема, запитали, скільки землі люди залишили компанії у спадок та які були причини, що вони заповідають землю саме "Світанку". Там пообіцяли відповісти "згідно строків, передбачених в ЗУ "Про звернення громадян", тож після надходження відповіді ми обов’язково висвітлимо позицію компанії.

Земельні сюжети довкола паїв, спадщини та приватизаційних земельних схем залишаються одними з найчутливіших у сучасному аграрному секторі України. "Телеграф" і надалі спостерігатиме за розвитком історій навколо агрофірми "Світанок" — як у судах, так і за їхніми межами, адже боротьба за українську землю часто виходить далеко за межі юридичних формулювань. Не перемикайтеся.

До відома

Агрофірма "Світанок" — українське аграрне підприємство, розташоване у селі Ковалівка Білоцерківського району Київської області (обробляє й концентрує значні земельні масиви переважно в Київській області, частково в Житомирській області). Спеціалізується на вирощуванні зернових, бобових і олійних культур, овочів та баштанних, тваринництві (велика рогата худоба, свині), а також має допоміжну діяльність у рослинництві та торгівлі сільськогосподарською продукцією. Підприємство також володіє елеваторами та кількома цукровими заводами. Агрофірма є одним із найбільших землекористувачів в Україні за площею оброблюваних земель.

Статутний капітал — майже 99 млн грн, основний вид діяльності — вирощування зернових, бобових та насіння олійних культур. За даними реєстрів, його бенефіціарним власником є Андрій Анатолійович Засуха (100% частка).

Сім’я Засух пов’язана з агрохолдингом: Тетяна Володимирівна Засуха — колишня народна депутатка (від Партії регіонів), колишня голова правління агрофірми, яка раніше очолювала колгосп і перетворила його на приватне підприємство; її чоловік Анатолій Андрійович Засуха — український політик, колишній голова Київської обласної державної адміністрації; їхній син Андрій Засуха — український підприємець і президент футбольного клубу "Колос" (Ковалівка).